Що змусить її вийти з дому?
На перший погляд, Мередіт живе повноцінним життям – працює письменницею, має друзів і хобі, займається спортом і регулярно пече для себе щось солоденьке. Щоправда, протягом останніх трьох років це життя вирує лише в стінах її домівки – головна героїня відчуває панічний страх перед світом поза власною оселею. Та чи варто виходити за двері, якщо сучасний світ пропонує нам усі зручності вдома – доставку їжі, інтернет-знайомства, дистанційну роботу? «Самотність Мередіт» – перший роман шотландської письменниці Клер Александер. Він чіпляє екологічним висвітленням психологічних проблем головної героїні – наразі її турбує агорафобія, тобто фобія відкритого простору, проте коріння цього розладу сягають у дитинство, до стосунків із матір’ю та сестрою. Мередіт – не слабка людина, вона намагається жити на повну, і це викликає в читача повагу та співчуття.
Зв’язки героїні з сім’єю обірвані, тому авторка пускає в дію один з найбільш оптимістичних літературних тропів, а саме – «founded family», що перекладається як «віднайдена родина». Він набуває особливого значення саме у сюжеті про психологічну ізоляцію, спричинену давніми проблемами у кровній родині. Авторка демонструє, що близькість може народжуватися не лише з обов’язку та звички, а й із взаємного прийняття спершу незнайомих людей, які свідомо обирають бути поруч. Зрештою, саме друзі дають головній героїні безпечний простір для обережного повернення у світ.
Мередіт заводить нові знайомства на сайтах для людей із психологічними негараздами – там вона і знаходить Селесту і Тома. Вони підтримують Мередіт, відвідують її домівку, зближуються з нею. Разом із цим, друзі виступають для головної героїні прикладом того, що в інших людей також можуть бути негаразди, з якими вони пораються і стають кращими, зокрема, через дружбу. Клер Александер пише про самотність – її психологічне коріння, форми та вплив. Проте, найголовніше, що роман дає читачеві – рішення та надію на те, що ізоляція не є вироком. Мередіт – смілива жінка, адже вона знаходить у собі сили впускати інших людей у своє життя та будувати стосунки попри усі обмеження.
Один із ключових символів роману – пазли, які збирає Мередіт. Вони є неодмінною складовою її комфорту – разом зі смачною їжею, домашнім затишком і рудим котом Фредом, який не бачить у ній жодних вад. Складання головоломки деталь за деталлю – процес, який повертає Мередіт відчуття контролю, якого їй так бракує. Водночас, мальовничі пейзажі, які головна героїня отримує в результаті, підсилюють і тривогу, і бажання вийти назовні, жити справді повноцінним життям, вирушити в подорож. Минуле Мередіт повне сумних і неприємних переживань – хвороба та неуважність матері, відчуття небезпеки, низька самооцінка. Втім, вона має твердий намір подолати свій страх самостійно: консультується з психологом, обмірковує своє становище, приймає підтримку від Тома і Селести, проте не покладається на них повністю.
«Самотність Мередіт» – текст, що нормалізує психічні проблеми та знімає з них клеймо безнадії. Головна героїня втілює саму ідею наполегливої роботи над собою, ідею суб’єктності та пошуку внутрішнього спокою. У центрі оповіді стоїть глибока травма та питання – що ж змусить Мередіт переступити поріг і вийти у великий світ? Втім, історія авторства Клер Александер водночас є надзвичайно оптимістичною, сповненою гумору та дружніх почуттів. Авторка вчить нас, що будь-які страждання легше переживати у спільноті, ділитися ними, отримувати підтримку та давати її іншим.