«Тримай стрій, любов не завжди приходить вчасно» – співає гурт Toto, проте як бути, якщо почуття виникають не лише у складні часи, але й між людьми з несумісними ролями? Про захопливу динаміку робочих і любовних взаємин у новому романі «Сп’янілі від кохання» пише Джасмін Ґіллорі. Марґо та Люк – молоді афроамериканці з долини Напа. Їх життя можна назвати успішними, проте на початку історії вони перебувають у тимчасовій кризі й не здогадуються, що доля невдовзі зведе їх разом у вельми дивний спосіб.

Марґо разом із братом намагається привести до ладу успадковану від дядька сімейну справу – розлив і продаж вина. Вона все ще вивчає нюанси роботи винарні та намагається довести собі та братові, що вона гідна цього спадку. Люк – перспективний «технар», який вирішує покинути «силіконову долину» й перепочити у рідній місцині, приховуючи від друзів і рідних реальну причину звільнення. Герої зустрічаються в барі та невдовзі розуміють – доля підкинула їм шанс на ідеальну «зупинку на одну ніч». Вони піддаються спокусі не витрачати час на балачки про кар’єру та особисті випробування: 

«Вони не говорили про роботу — насправді вони взагалі не говорили про вино. Вона вже й не пригадувала, коли востаннє говорила не про вино бодай із кимось. Вона гадки не мала, яке вино їй налила Сідні — якесь каберне, очевидно, місцевого виробництва, оце й усе, що вона знала напевне. Боже, та це було чудово».

Герої занурюються у невимушені розмови та тілесність без планів на продовження стосунків. Але наступний день готує для них неприємний сюрприз – Люк виявляється новим співробітником винарні Марґо.

Джасмін Ґіллорі гендерно віддзеркалює троп про стосунки між керівником і працівницею, адже читачеві давно набридли історії про бідних, але добросердних секретарок, які перетворюються на «принцес» для своїх заможних босів. Марґо та Люк – дорослі та емоційно зрілі люди, які усвідомлюють відповідальність одне перед одним і не «женуть коней». Сам Люк є ідеальним прикладом «комфортної маскулінності» – він зовсім не проти працювати на жінку, а робота у винарні не сприймається ним як поразка, скоріше – як перепочинок. Його, як і Марґо, більше непокоїть п’янка закоханість, яка спалахує між підлеглим і його керівницею.

«Вона й досі уникала його погляду. Хороший знак, принаймні це означало, що їй теж не байдуже, хоч вона і здавалася спокійною. – Авжеж, – Люк узяв папери, на мить торкнувшись її пальців своїми, тільки на мить, і вона сіпнулася. Ну добре, вона однозначно не розслаблена».

Голова Люка зайнята тим, як не розчарувати матір, яка так пишається його досягненнями й не зрозуміє вибір сина тимчасово осісти на «простій» роботі. Марґо постійно сперечається з братом Еліотом щодо ведення бізнесу, вона заклопотана нескінченними балачками про вино й не має простору для нових почуттів. Тим не менш, героям таки доводиться розбиратися із «примхою долі». Книга з перших сторінок затягує читачів у пристрасний «танок» Марґо та Люка, які відчайдушно балансують на межі між робочими та персональними стосунками – їм доводиться сушити голову над питаннями робочої етики, особистого щастя та відповідальності «випадкових коханців».

«Сп’янілі від кохання» – літня історія, солодка, як серпневий виноград. Джасмін Ґіллорі переплітає переживання героїв щодо власної кар’єри, етичні дилеми робочого кохання та побутову історію дорослих людей, які випадково зустрілися в долині Напа, відомій також як «країна вина».