Діти можуть почуватися «білими воронами» – через нетипові інтереси, допитливість, ексцентричну поведінку чи вподобання в одязі. Причин може бути безліч, тому вкрай важливою є підтримка та позитивний приклад того, як «дивність» може перетворюватися на перевагу. Таким прикладом може слугувати дебютний дитячий роман Кейт МакКіннон «Школа етикету юних скажених науковиць Міллісент Квібб», що поєднує дивакуваті досліди, сестринство й порятунок цілого міста.
Події роману розгортаються у вигаданому містечку Антикваріум, де панують жорсткі правила, які стосуються абсолютно різних сфер життя – від необхідності віддавати дівчаток у «школи етикету» до обмежень на породи собак, яких можна тримати вдома. Поведінка головних героїнь, трьох сестер Порч, аж ніяк пасує до стандартів містян, адже їх цікавлять гірські породи, дивні істоти й гучні вибухи. Познайомимося з ними поближче.
Гертруда – старша сестра, яка носить у голові величезні ідеї, яким інколи стає затісно. Вона дружить із ручним кажаном і слимаком, яких любить лише трохи більше за сестер, полюбляє дивні жарти й чудернацькі пісні. Євгенія має науковий склад розуму, а також замкнений характер і непрості взаємини з оточенням. Ззовні по ній важко сказати, чи вона прагне подружитися, чи використати вас як піддослідного кролика, проте всередині вона ховає відданість сестрам і найкращі наміри по відношенню до цілого Антикваріума. Наймолодша Ді-Ді, здається, вічно роздумує над принципами, які лежать в основі всесвіту, всупереч своїм одинадцяти рокам, і тримає в зубах зубочистку, як герої бойовиків із дев’яностих.
Дівчата ніяк не можуть вписатися в оточення підлітків, згодом їх виключають з останньої можливої «школи етикету», але це – зовсім не біда. Сестри Порч отримують запрошення навчатися в таємничому закладі Міллісент Квібб, ексцентричної вигнанниці, від якої точно не варто очікувати уроків столових манер чи належного «дівчачого стилю». Скажена науковиця носить білий халат, заплямований таємничими рідинами усіх кольорів райдуги – від токсичного зеленого до кривавого червоного, має на голові справжнє «гніздо» з волосся й тримає на робочому столі слоїки з законсервованими мізками.
Нове середовище ідеально пасує для вдачі Гертруди, Євгенії та Ді-Ді. Тепер вони можуть брати участь у божевільних дослідах, вивчати кумедні механізми, літати на «мухоциклі» й не стримувати свій жвавий розум для того, щоб комусь догодити. МакКіннон вдало протиставляє чудернацьких сестер та антагоністів історії – членів організації злих дослідників, у яких остаточно «злетіли клепки». У боротьбі персонажок із злодіями, які планують зруйнувати увесь Антикваріум, ми вбачаємо чітку різницю між хорошим дивацтвом і поганим.
Зрештою, «Школа етикету юних скажених науковиць Міллісент Квібб» – книга не лише про порятунок міста та героїзм юних науковиць, а й про те, як дивацтва можуть спрямовуватися на благо під впливом позитивного дорослого прикладу, яким виступає наставниця дівчат. Кейт МакКіннон і сама колись була «дивною дитиною», тож вона добре розуміє, як підтримати малих читачів і надихнути їх на ще більшу оригінальність, зацікавленість у науці та подолання страхів. Твір наповнений фірмовим гумором авторки і здатен потішити не лише дитину, а й дорослого – вона часто ламає «четверту стіну», а на початку попереджає читачів про «миттєву смерть», яка може настати внаслідок прочитання книги (хто знає, чи не знайшли сестри Порч способу зробити своїм піддослідним саме вас).
Дебютний роман МакКіннон чимось схожий на доробок Роальда Дала чи Деніела Гендлера з його серією про Лемоні Снікета, і водночас із цим демонструє непересічну авторську фантазію та ненав’язливу мораль, яка промовляє: «інколи скажені дивачки стають суспільству у нагоді, особливо коли йому загрожують ще більш скажені злодії».
