Якщо ви шукаєте історію, здатну зворушити вас і змусити замислитися над долями мільйонів людей, об’єднаних історичною травмою, – вам варто звернути увагу на блискучий дебютний роман Сесіль Пін «Блудні душі» в перекладі Олександри Сауляк. Книга є захопливим бестселером, що водночас спирається на історичні джерела й інтегрує досвід самої авторки, мати якої походить з В’єтнаму та виховувала Сесіль між Парижем і Нью-Йорком. Завдяки таланту й мультикультурному бекграунду, вона увійшла до списку "Forbes 30 Under 30 Europe" та здобула кілька престижних нагород за роман «Блудні душі», який повертає видимість загубленим і забутим.
Події книги переносять нас у В’єтнам часів остаточного відходу американської армії та знайомлять із головними героями – шістнадцятирічною Ань, її братом Міном і молодшим Тханем. Вони вирушають до Гонконга в надії на об’єднання з рештою сім’ї, проте за волею випадку трагічно втрачають усі зв’язки з родичами. Ань вимушено приймає відповідальність, яка мала б лежати на плечах дорослих, і стає для Міня й Тханя чимось більшим за сестру, а саме – опорою в світі жорстокості, який вони знають. Проявом цього світу є притулок у Гонконзі, де діти зазнають карантину:
«Батьки нічого не говорили їм про цю частину: про верф, сліди фекалій на матрацах, оглушливу тишу колективної мовчанки натовпу. Вона подивилася на людей довкола й зрозуміла, що стала однією з них: безпритульною, смердючою й ослаблою, переносницею зарази — тепер її сприймали як паразитку».
Роки після цього стають для головних героїв роману напруженою боротьбою за виживання та адаптацію: з переповнених таборів і центрів для переселених до Лондона з його соціальною нерівністю й ворожістю до іммігрантів. Ань, Мінь і Тхань знаходять розраду у власний спосіб – працюють серед «синіх комірців», блукають вулицями, грають у футбол. Де б вони не були, героїв переслідує провина за те, що вони вижили, навіть роки потому. На їх долю випадає можливість повернутися й розшукати сім’ю, або принаймні дізнатися про долі рідних. Втім, головна боротьба точитиметься всередині:
«Ань відкинула волосся з очей. У цю мить їй здалося, що він бачить її наскрізь: розуміє страхи, горе й почуття провини; що він бачить Май, Ван, Дао і Хоанґа, які зачаїлися в засіках свідомості, вкоренивши в ній всюдисуще відчуття втрати, яке водночас обмежувало її і вказувало шлях».
Роман Сесіль Пін поєднує в собі контексти ідентичності, життя в режимі «виживання», відчуття горя та спроби самовідновлення після травматичних подій. Авторка приділяє увагу досвіду імміграції, її впливу на формування життєвого шляху та, звичайно, «білому погляду». Провина розділяє Ань, Міня і Тханя, вони дрейфують життям і згодом лише сама любов залишається останнім, що їх об’єднує.
Сесіль Пін вкладає в текст щирі емоції, її стиль видається ліричним і водночас надзвичайно чітким і пронизливим через поєднання особистої драми з історичним контекстом. Історія дітей у тексті «інкрустована» невеликими, проте впливовими розділами під назвою «Операція «Блудні душі»», які переносять нас у В’єтнам 1967 року та Бостон 1984. Історія, драма та навіть філософія (роздуми про «Стороннього» Камю) органічно розширюють зміст. «Блудні душі» Сесіль Пін – книга, актуальна для українського читача. Авторка писала її в часи початку повномасштабного вторгнення, тому в спеціальній передмові для видавництва #книголав висловлює глибоку солідарність з українським народом, для якого травми війни та втрати перетворилися на нову норму.
