«Я навіть трохи шкодую, що скочила в цю кролячу нору… І втім… Втім… Тутешнє життя доволі цікаве! Подумати тільки, що ще могло б трапитися зі мною!».

Деякі книги не старішають. Не тому, що їх ревно бережуть шкільні програми, а тому, що вони торкаються чогось, незалежного від епохи: дитячого способу дивитися на світ. «Пригоди Аліси в Країні Див» Льюїса Керрола – одна з таких книжок. Написана ще в 1865 році, вона досі залишається одним із найцінніших книжкових подарунків, який дорослий може зробити дитині. Цього року видавництво представило читачеві нове українське видання класичної казки Керрола в перекладі Катерини Данилюк і з чарівними ілюстраціями Марії Кінович – і це чудова нагода познайомити з Алісою нових читачів або ж повернутися до неї разом.

Здається, сюжет цієї книги можна переказати за хвилину: допитлива дівчинка Аліса мчить за Білим Кроликом, падає в бездонну нору й опиняється у світі, де всі правила здаються зламаними. Вона виростає до стелі, зменшується до розміру миші, сперечається з Чеширським Котом і дивакуватим Капелюшником, рятується від гніву Королеви, яка на все відповідає лаконічним: «Відрубати голову!» Проте за цим дивовижним і химерним нагромадженням подій ховається дещо цікавіше за пригоди, а саме – безперервний діалог між кришталевою дитячою логікою й дорослим безглуздям.

Аліса усе ставить під сумнів чи не з першої сторінки, і це видається читачеві абсолютно справедливим. Наприклад, вона питає: «Для чого треба книга, якщо в ній нема ні малюнків, ні розмов?». Такі питання не є ознакою наївності – вони ставлять до світу чесну вимогу пояснювати себе. Керрол будує Країну Див на принципі, що «так заведено» не є відповіддю на більшість життєвих питань, а логіка може виявлятися водночас бездоганною та абсурдною. Саме через це книга читається по-різному залежно від віку: дитина сміється з пригод, дорослий впізнає в дивацтвах мешканців підземної країни надто знайомі й подекуди надокучливі людські звички.

Чеширський Кіт каже: «Якщо тобі байдуже, куди йти, тоді немає значення, яким шляхом ти підеш. Усі ми тут божевільні. Я божевільний. Ти божевільна». Для дитини це смішно, і лише з дорослішанням вона починає роздумувати про те, що норма буває дуже різною залежно від обставин. 

Переклад доносить гумор автора без втрат: він живий та ритмічний, а вірші й карикатури не виглядають «підробними». М’які ілюстрації виразно передають дух персонажів і сповна відповідають атмосфері Країни Див. Отже, формат книги підійде як для самостійного читання, так і для спільного вечірнього ритуалу з дитиною.

«Що ж! Я часто бачила котів без усмішки, — подумала Аліса, — але усмішку без кота?! Це найдивовижніша річ у моєму житті!».

Діти, які вперше читають Керрола, зберігають цей образ надовго – і це добре. «Пригоди Аліси в Країні Див» навчають не лякатися перед обличчям незрозумілого, кепкувати над безглуздям і не втрачати себе навіть тоді, коли правила змінюються щохвилини. Але будьте обережні: після прочитання цієї книги ваша дитина може поставити вам запитання, на яке ви не знайдете відповіді. Втім, саме це і є ознакою хорошого тексту.