Історія, написана Джейні Чан, розповідає про заборонене кохання, ідентичність і приналежність, а також про те, чим ми готові ризикнути заради свободи. Вона розгортається на тлі жахів Першої світової, а головна героїня, Полін Ден, розкриває читачеві маловідому широкому загалу історію про найманих робітників із Китаю, перетворених на фактичних рабів чужої війни.

Детальніше про роман «Порцеляновий місяць» розповідає cat.in.the.glasses86:

«Долі двох зовсім різних жінок поєднуються в невеличкому французькому Нуаель-Сюр-Мер під самий кінець Першої світової війни.

Полін приїхала до Парижу ще дівчинкою разом зі своїм дядьком Луї та кузеном Тео. Полін – незаконно народжена дитина молодшого брата Луї. У Китаї вона була на рівні з прислужниками, і перша дружина Луї дуже її не взлюбила. В Парижі дядько відкрив антикварну крамницю, а вона йому допомагала і в той же час звикала до життя в зовсім іншій країні та менталітеті. Через багато років, коли Полін перетворилася на гарну молоду жінку, а її кузен Тео вирішив податися в перекладачі недалеко до лінії фронту, вона мала послідувати за ним. Тільки він міг допомогти їй уникнути небажаного шлюбу.

В той час, коли Полін приїхала до Парижу, у Нуаель-Сюр-Мер підростала Каміль. Вона була з родини збіднілих аристократів. Її дитинство пройшло в величезному маєтку, проте потім вони змінили його на невеличкий будиночок. Каміль доглядала свою бабусю, а згодом і тата. Вона одружується з Жаном-Полем, який постійно піднімає на неї руку. Проте, коли помер батько і вона залишилася одна, вона розуміє, що без грошей, друзів та впливу їй нема куди бігти.

Крім життя головних героїнь, авторка розкриває читачу одну з маловідомих історій китайського народу. Близько ста тисяч китайців були найняті країнами союзників для робіт під час війни. Вони копали траншеї, розбирали завали, розчищали поле бою. Вони жили в жахливих умовах, часто без перекладача, а керівництво відносилося до них як до рабської сили. Хоча була угода, що це будуть наймані працівники. Під час і після війни вони зазнали багато гонінь з боку місцевого населення, адже забирали роботу, а також жінок.

Я дуже рада, що авторка попри всі негаразди завершила книгу на позитиві, я б не витримала, якби з нашими героїнями щось трапилося.

Книга чудова і я б радила її для прочитання».