Сьогодні на порядку денному – друга частина трилогії-бестселеру про Бйорнстад, написаної любимчиком видавництва Фредріком Бакманом. «Ми проти вас» показує нам наслідки трагічних подій, що мали місце в попередній книзі: хокейний клуб під загрозою закриття, а гравці та тренер переходять до команди суперника, спокусившись пропозиціями спонсорів. Аж ось у мешканців містечка й членів улюбленої команди з’являється нова надія та нові гравці. З наближенням вирішального матчу кількість емоцій зростає, як і градус ненависті. Але чи залишається шанс на примирення?

Своїм відгуком на «Ми проти вас» ділиться блогерка svit_lanabook 

«Це потужне, емоційне та глибоке продовження роману «Ведмеже місто», яке розбиває серце і водночас дарує надію.

Автор знову занурює читача в атмосферу маленького занедбаного містечка Бйорнстад, де хокей – це не просто спорт, а релігія, що визначає долі людей. Ця книга не стільки про гру, скільки про людську природу, коли згуртованість легко переростає у сліпу ворожнечу.

Не може залишити байдужим глибокий психологізм роману, та майстерність, з якою автор розкриває внутрішній світ персонажів. Тут немає «хороших» чи «поганих» – кожен має свої слабкості, біль та мотиви.

Автор сміливо піднімає питання політики, маніпуляцій, відданості, зради, а також того, як важко залишатися людиною, коли весь світ іде проти тебе.

​Фірмовий стиль Бакмана зачаровує.

Його мова проста, але водночас афористична. Короткі, влучні фрази б'ють прямо в ціль і змушують задуматися над власним життям.

Це історія про те, як легко ненавидіти «чужих» і як багато мужності потрібно для того, щоб захистити правду та пробачити. Справжній емоційний атракціон, який тримає в напрузі до останньої сторінки.

«Кажуть, що бути лідером – це ухвалювати складні рішення, неприємні й непопулярні. Роби свою справу» – ось що постійно доводиться чути лідерам.

Нездійсненне завдання – тому що лідер може вести за собою лише доти, доки за ним ідуть, а реакція людей на лідерство завжди однакова: якщо твої рішення мене влаштовують – ти справедливий лідер, якщо ті самі рішення мені шкодять – тоді ти тиран. Тому що правда про середньостатистичних людей така ж проста, як і нестерпна: ми рідко прагнемо того, що буде добрим для всіх. Частіше ми хочемо отримати те, що добре для нас.

Той, хто відчуває відповідальність, не є вільним».