Що робити, коли твої амбіції більші за світ, у якому тобі випало народитися? Це питання вже майже два століття постає перед читачами «Червоного і чорного» – найвідомішого роману Стендаля, який вважають одним із перших психологічних романів світової літератури. Тепер класичний текст виходить у рамках «Золотій полиці» в українському перекладі Ольги Решотько – і це чудова нагода перечитати або вперше відкрити для себе одну з головних книг ХІХ століття.

Її герой – Жюльєн Сорель, син теслі з провінційного містечка Вер’єр. Він тендітний, вродливий і феноменально здібний: латинський Новий Заповіт юнак знає напам’ять до останнього рядка. А ще – потай обожнює Наполеона, за часів якого син простолюдина міг шаблею здобути генеральське звання. Втім, епоха змінилася: у Франції доби Реставрації шлях до червоного військового мундира для бідняка перекрито, тож лишається чорна сутана. Так честолюбець, який не надто вірить у Бога, обирає церковну кар’єру – і з цього першого компромісу починається його запаморочливе сходження.

Спершу – місце гувернера в домі місцевого мера пана де Реналя, де Жюльєн скоряє серце його дружини. Згодом – семінарія в Безансоні й Париж, посада секретаря впливового маркіза де Ла Моля та роман із його гордою донькою Матильдою. Кожна сходинка дається героєві через внутрішню боротьбу: він постійно балансує між щирим почуттям і холодним розрахунком, між пристрастю та розумом, і навіть власне кохання сприймає як битву, яку належить виграти. Стендаль показує, як суспільство лицемірів змушує талановиту людину вдягти маску – і якою дорогою виявляється ціна успіху.

Автор дав романові підзаголовок «Хроніка ХІХ століття» й запозичив сюжет із реальної судової справи, про яку прочитав у газеті. Та справжнім відкриттям книги стала не інтрига, а метод: Стендаль з небаченою доти докладністю відтворив внутрішній монолог героя – суперечливий, гарячковий, сповнений самообманів і осяянь. Сучасники цього не оцінили, тож письменник незворушно передбачив, що по-справжньому його читатимуть лише наприкінці століття. Саме на сторінках цієї книги з’являється і знамените порівняння роману з дзеркалом, яке несуть уздовж битого шляху: воно відбиває то блакить неба, то багнюку під ногами, і докоряти за це варто не дзеркалу, а дорозі. Стендаль не помилився у своєму пророцтві: сьогодні без «Червоного і чорного» важко уявити подальшу історію психологічної прози – від Флобера й Пруста до багатьох сучасних авторів.

Чому ж ця історія досі захоплює? Мабуть, тому, що конфлікт молодості й системи не старіє. Жюльєн – не янгол і не лиходій, а жива людина, яка прагне визнання у світі, де все вирішують походження, гроші та зв’язки. Читач то співчуває йому, то обурюється його цинізмом, то раптом упізнає в ньому себе – і саме ця амбівалентність робить роман напрочуд сучасним. А трагічний фінал, у якому герой уперше дозволяє собі цілковиту щирість, лишає нас із питанням: чи мав Жюльєн узагалі шанс прожити інакше?

Українське видання «Червоного і чорного» – це 584 сторінки у твердій обкладинці. Книга гідно стане поруч з іншими томами «Золотої полиці» – «Кімнатою Джованні» Джеймса Болдвіна, «Сайлесом Марнером» Джордж Еліот чи «Звіяними вітром» Марґарет Мітчелл – і буде чудовим подарунком для всіх, хто любить класику, що читається як сучасна проза.