Після «Незримого життя Адді Лярю» Вікторія Шваб заприсяглася більше ніколи не вкладати стільки себе в книгу. А потім написала «Поховай наші кості в опівнічній землі».

«Я оголила себе до серця й кісток і побудувала на цьому роман. З усього, що любила, усього, чого хотіла, й усього, чого боялася.»

Це готичний роман про голод, кохання, гнів, помсту й виживання. Одночасно і любовна історія, і книга жахів, яка зображує жінку — вольову, пристрасну, люту, із суперечностями, помилками й недоліками. Голодну.

Марія. XVI століття. Іспанія. Вона дика, нестримна, вперта. Завжди прагнула більшого й знала, що здатна на більше, але вона жінка, всього-на-всього. Понад усе дівчина хоче втекти, але змушена вийти заміж.

Шарлотта. XIX століття. Британія. Вона замкнена — і фізично, і душевно. Постійний контроль, правила, обмеження. Їй пропонують свободу, але виявиться, що у волі в побічних діях також є і поневолення.

Аліса. XXI століття. США. Вона вступає в університет, перетинає океан, щоб змінити своє життя. Але минуле не перепишеш, а от майбутнє — легко. Помста — ідеальний інструмент в руках тої, кому нема чого втрачати.

Сабіна — вправна ляльководка і безжалісна вампірка, яка на повну відчула всі переваги й вади безсмертя. Вона хоче крові, помсти й звільнення.

«Поховай мої кості в опівнічній землі, 

Закопай неглибоко і добре полий, 

Хай дика троянда зросте там, заквітне, 

В пелюстках заховає свої гострі ікла.»

Над книгою працювали:

Перекладачка Ірина Вернигора 

Коректорка Юлія Мороз 

Артдиректорка Крістіна Золотарьова 

Верстальниця Катерина Воєвська 

Випускова редакторка Анна Логвинюк 

Головна редакторка Дарина Важинська 

Відповідальний за випуск Максим Праздніков