Нарцисизм — чума сучасного світу, яка призведе до його загибелі. Так може вважати дехто, та Метт Кохун у книзі «Нарцис у розквіті: Альтернативна історія селфі» розвінчує багато міфів про цей розлад, а також досліджує, як пов’язані селфі й самозакоханість, через історію мистецтва, філософію й соціологію.

Нарцис, коли побачив своє відображення у воді, не зміг відвести погляд. Та він від цього і страждав, через що й загинув. Проте те, що ми сприймаємо, як смерть, авторка трактує як звільнення й переродження. Усі вважають хлопця прекрасним, тож він має відповідати цій думці, а в реальності стикається зі справжнім собою. Він так близько, але водночас дотягнутися до себе неможливо, бо це всього лише відображення. Він просто не здатний від нього втекти, але й отримати теж не зможе, тож перетворюється на квітку й звільняється від тягаря й мук.

Метт Кохун розглядає селфі не як відображення, від якого ми не зможемо відвести погляд. Вона пояснює, чому це може бути методом пізнання й прийняття себе, порятунком, спробою осягнути свої можливості, подивитися, ким ми можемо стати. Авторка подорожує від першого фото в дзеркалі Роберта Корнеліуса, який був зроблений ще в 1839 році, через автопортрети Альбрехта Дюрера, Караваджо, Рембрантдта, Іполита Баяра до сучасної масової культури й селфі Брітні Спірз, Періс Гілтон і Кім Кардаш’ян. Люди хотіли зафіксувати себе у всі часи, а сучасні технології просто спростили процес. Та проблеми й переживання залишаються такими самими, як у добу Відродження.

Бажання побачити себе — не мода соцмереж, а частина людської сутності. Селфі не про егоїзм, а про подолання болю, дослідження власного «я» й перевтілення. Метт Кохун розповідає, чому робити селфі — це не погано, й навіть якщо такі автопортрети роблять усі, це не епідемія нарцисизму. Це інстинкт самозахисту й виживання: залишитися собою у світі, який диктує правила й нав’язує рамки. Кохун бачить у явищі колективного нарцисизму й позитивну сторону: поставивши себе на перше місце, можна віднайти силу бачити себе. А вона, у свою чергу, може стати каталізатором змін. 

Авторка ставить питання: хіба всі ми не страждаємо від болю? Хіба турбота про себе не є виправданою? Хіба наша крихкість це дійсно проблема? Що стоїть за переживаннями про вподобайки під фотографіями в соцмережах, перегляди на сторіс і кількість коментарів? За допомогою міфа про Нарциса Метт Кохун переосмислює культуру селфі не як одержимість собою, а як порятунок і бажання змін.