Кохання не завжди щасливе і не завжди приходить тоді, коли треба. Іноді воно й узагалі неможливе. Багато письменників і письменниць пишуть про кохання, але як же зворотні сценарії? Що робити, коли щось іде не так і ви стаєте двома незнайомцями, які знають забагато одне про одного? Або коли починаєте нові стосунки, не оговтавшись від попередніх? Ми зібрали в одну добірку 5 книг, де кохання й зрада стоять поряд, а людські взаємини не такі прості, як на перший погляд.
Девід тікає до Парижа в надії, що там він зможе налагодити життя. Він має погані стосунки з батьком, а його дівчина попросила взяти паузу. В барі він зустрічає Джованні — бармена й місцеву зірку. Вони спілкуються, і вже скоро Девід переїжджає у маленьку кімнату Джованні на околиці міста, проводить там більшу частину свого часу. Вони емоційно прив’язані й залежні, але не тільки один від одного, а й від суспільної думки. Що ж скажуть про двох закоханих чоловіків у середині ХХ століття? Такий тиск виявиться занадто важким, щоб продовжувати стосунки, але недостатнім, щоб розкохати й «стати нормальним».
«Щастя»
У другій збірці з серії «Жінки пишуть» українські класикині розмірковують про щастя на межі ХІХ–ХХ століть. Усі авторки були феміністками, долучалися до жіночого руху й писали про можливість щастя у складні часи. Їхні героїні хочуть навчатися, працювати, реалізовуватися, почуватися повноцінними, а ще — бути коханими. Проте чи можливо це за їхніх обставин? Наприклад, персонажка оповідання Ганни Барвінок «Лихо не без добра» змушена вийти заміж всього в 16 років. Вона має чоловіка й дітей, дах над головою, їжу на столі, але чогось не вистачає. Дівчина не встигла пожити для себе, то чи може бути щаслива навіть із хорошим чоловіком?
Есперанса живе в латиноамериканській спільноті Чикаго і ще з дитинства змушена зіштовхуватися із всією жорстокістю світу. Вона спостерігає за життям громади і становищем жінок у ній: вони зачинені, наче в клітках, піддаються дискримінації, постійно чують сексистькі зауваження чоловіків, їх сприймають як об’єкти. Тут панує сексуальне насильство й жорстокість. Есперанса мріє вибратися звідси, подорослішати й мати можливість самою розпоряджатися своїм життям і тілом. Знайти домівку. Чи зможе вона покохати по-справжньому після всього, що пережила й побачила? Але поки вона ще дитина й робить свої перші несміливі кроки.
Белла Бакстер створена божевільним вченим Богвіном Бакстером. Вона — творіння Франкенштейна, виліплена під уявлення чоловіків, доросла жінка зі свідомістю немовляти. Вона бачить світ по-іншому, норми й правила сучасного суспільства для неї дивні й непотрібні. Тому вона робить те, що хоче. Вирушає в навколосвітню подорож з чоловіком, якого ледве знає, починає стосунки й різко їх закінчує, торгує собою і не слухається прохань коханців і «батька». І хоч вона розвивається набагато швидше за звичайну людину, інші бачать у ній жінку (і відповідно сексуальний об’єкт).
У Джейн було важке дитинство і юність, але вона змогла влаштувати своє життя: працює гувернанткою у розкішному маєтку, має здібну вихованицю Адель, з якою знайшла спільну мову, гроші, яких вистачає на прожиття. Але є дещо, що її турбує: вона закохується у власника й господаря будинку, холодного й недоступного містера Рочестера. Але він відповідає взаємністю. Коли все йде до весілля, Джейн дізнається про його скелети в шафі, тільки деякі виявляються цілком живими.
