Глибока і надзвичайно зворушлива книга, яка дає змогу зрозуміти, як можна знайти сили для самозцілення після пережитих травм. Авторка, яка пережила жахіття Аушвіцу, втратила батьків і ледь вижила разом із сестрою, розповідає про своє особисте відновлення та про те, як важливо мати вибір навіть у найтемніші часи життя.
У цій книзі ми не лише стаємо свідками її боротьби за виживання, а й дізнаємося про взаємодію з Віктором Франклом — психотерапевтом, який сам пережив концтабір і став для Докротки важливим наставником. Водночас авторка розповідає історії своїх пацієнтів, яким вона допомогла пройти через важкі моменти та подолати свої травми.
Книга пропонує універсальне послання: страждання неминучі, але вибір, як пережити їх — за кожним із нас. Докротка Еґер вчить нас, що навіть у найскладніших обставинах можна знайти шлях до свободи й радості, незалежно від того, чи йдеться про нещасливий шлюб, обмеження в родині чи деструктивну роботу. Це потужна історія про мужність, вибір і трансформацію, що змінює сприйняття не тільки минулого, а й сьогодення.
Як зазначив Філіп Зімбардо, психолог, ця книга стане підтримкою для кожного, хто намагається вирватися з полону болю та страждань, відкриваючи перед ним безмежні можливості для внутрішньої свободи.
Прочитавши «Вибір», ви зрозумієте, що справжня сила не в тому, що відбувається з нами, а в тому, як ми вирішуємо реагувати на це.
Про авторку:
Едіт Еґер народилась в єврейській родині в Угорщині. Коли їй було 16 років, вона була успішною балериною та гімнасткою. У цей час вона потрапила у концтабір, де загинули її батьки, їй з сестрою вдалося вціліти. За кілька років після звільнення вона разом з чоловіком емігрувала до США. Освіту психолога здобула, коли їй було за 40, а ліцензію на практику отримала у віці 50 років. Одним з її наставників на початку кар’єри був Віктор Франкл, засновник логотерапії та теж вцілілий в Аушвіці. Вона досі приймає пацієнтів та виступає з лекціями по всьому світі.
Відгук на видання від філософині, письменниці та власниці телеграм-каналу Варвари Лозко:
«Це одна з небагатьох книг в житті, яка одразу і назавжди зайняла місце в серці, памʼяті та на книжковій полиці.
Її назва — «Вибір», авторства Едіт Еґер — вцілілої у Аушвіці, не втіленої балерини, але сповна реалізованої психотерапевтки. Її шлях — це невимовний біль та втрати, але разом з тим, світа надія й натхнення на краще — від вʼязниці, з втечею, через свободу й до одужання (відповідні назви мають частини книги). Приклад Е.Еґер доводить, що ми всі, як і вона сама, вільні навіть в неволі, достатньо лише цього забажати. Проте, як вчить екзистенціалізм (а його вплив тут відчутний, як і стоїцизму), що де свобода, там і відповідальність. Це справді велика відповідальність бути людиною вільною, і ніхто інший крім нас не несе відповідальності за нашу свободу.
Найскладніше, це навіть свобода не від концтабору чи будь-яких інших зовнішніх обставин, а можливість, як пише Еґер, «втекти з концентраційного табору нашого мозку», щоб стати тими, ким ми воліємо бути, але не дозволяємо собі із-за жалів та страхів. Саме в нашому розумі — джерело наших обмежень і свобод, страждань та радостей.
Едіт Еґер — людина, яка на власному досвіді пізнала і темницю розуму, і втечу від себе, і всю темряву людську душ, але все одно змогла зцілитися й зберегла в собі вміння святкувати життя. Вона пише:
«Ми завжди маємо вибір та можливість контролю. Я тут і зараз.»
Тут буде доречно згадати дихотомію контролю (https://t.me/homointellectual/512) від стоїків, бо контроль, про який пише Еґер, стосується того, що ми можемо контролювати та обирати — свої думки, дії, бажання. Все інше — вчинки інших людей, лихо, що з нами трапилось і загалом минуле — поза нашим контролем, це важливо усвідомлювати.
Правда в тому, що погані речі стаються з усіма, ми не можемо цього уникнути. Як і не можемо уникнути свободи, яка тягне за собою відповідальність — за себе й своє щастя:
«Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося. Свобода — це мати мужність зруйнувати вʼязницю, цеглину за цеглиною.»
Внутрішня потужна сила Едіт в певній мірі зросла з таких вчасних й влучних слів від двох важливих для неї людей — її балетмейстера, який казав, що будь-яке піднесення в її житті завжди йтиме зсередини, і мами — про те, що ніхто не зможе відібрати в неї те, що вона тримає в своїй голові. Ще один потужний вплив на переосмислення травми Едіт Еґер стало спочатку знайомство через книгу, а згодом і багаторічна дружба з Віктором Франклом. Саме він казав:
«Людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої людської свободи — обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.»
І цей вибір проявляється у всьому — в тому, що загострювати увагу на тому, що втратили, чи на тому, що все ще маємо, навіть якщо інколи це лише шматочок хліба, бо мати його — значить все ще бути живими, а хіба є більша за це розкіш?.. Ми навіть обираємо те, чого нас може навчити жахіття — озлобитись чи триматись своєї жвавої частини, бо ж, як повторювала сама собі Едіт: «Колись це скінчиться; якщо я виживу сьогодні, то завтра буду вільна.»
Ось така болюча, і водночас надихаюча книга. Раджу «Вибір» до читання й перечитування всім і кожному, особливо в кризові періоди життя або коли зголодніли за життям на повну.»