Книга Прийняття

Добра, неспішна книга про втрату , про вимушену еміграцію, про те як це бути українкою у наш час.
Цю книгу можна читати як заспокійливе особливо у наш неспокійний час.
Сімейна оповідь, що дає змогу подивитися на етапи свого життя поглядом іншої людини.

Це справжня алхімія думок. Кожна думка то молекула, вона зростається з іншими, утворюючи справжні кристали з цінностей. Така собі формула людських ємоцій та відчуттів очима талановитої письменниці. Книга вразила змістом, я сміливо можу поставити її в один ряд із улюбленою Едіт Егер (хоч тематично вони різняться, проте силою духу майже однакові). Рекомендую!

Дуже сподобалась ця книга-первісток української письменниці. Вона змушує поринути в минуле своє власне, країни, світу, осмислити його, поглянути з альтернативних ракурсів, зрозуміти і прийняти його. Кожен зможе знайти в цій книзі щось корисне для себе, для розуміння інших, особливо проживаючи важкі часи турбулентності історії. Не травмувати людину ще більше, але і не ігнорувати її як іншу крайність, бути опорою один одному що не травмує і не зносить особистісні межі. Книга написана дуже концентровано, без художніх чи ліричних відступів, але описаний особистий досвід дає достатньо барв для уяви картини подій і переживань її героїв. Резюмувати можу лише те що тепер з нетерпінням чекатиму наступних книг пані Ганни.

Це важлива книга. Вона про примирення з болем утрат і розчарувань. Цілісна дещо публіцистична мова майже не містить художності. Це терапевтичне письмо сприймається цілковитою сповіддю живої справжньої людини. Ще ця книга про втрату чуття дому під час повномасштабного і про відродження української ідентичності героїні. Форма нагадує вирвані то нотатки щоденника чи глибоке занурення у причини, то метод професійного самоствердження чи шлях до самовиправдання. Але написано легко.
Особливо цінним джерелом досвіду вважаю міжкультурні порівняння, деталі спілкування з іноземцями, думки щодо взаєморозуміння між українцями, хто мав досвід евакуаційної міграції за кордон і хто взагалі не робив ніякого вибору, тими, хто повернувся і хто навіть не припускав думки переїхати. Вважаю, що ми можемо порозумітися. Ця книга – один з містків. Дякую авторці за шлях і мої власні інсайти інтроспекції, які я візьму з собою, а особливо – за щирість і відчуття довіри до тексту.

Дуже корисна книга, бо це відображення подій сучасності (наше радянське дитинство, незалежність та спроби установлення України та війна), іх вплив на моральний та психічний стан звичайних людей, які хочуть жити, будувати свою щасливу родину і майбутнє, але все не так рожево і ретушовано, як то ми бачимо на картинках в інстаграмі. І той глибокий психологічний аналіз свого життя та висновки в даній книзі кажуть людині, що є інші способи приймати і проживати потрясіння так, щоб вони не зруйнували вас.
Книга реалістична і я вважаю, дуже на часі. Сподобався стиль, легка іронія, я таке люблю.
В книзі багато різних тем. Відгукнулося: втрата близької людини, стосунки з мамою, життя в еміграції, поради, як себе поводити з людиною в депресії, нарцисичне розширення (якраз стикнулася з таким явищем у сімії знайомої). Є приклади та поради щодо виховання дітей і підлітків, що пригодиться мені, якщо будуть власні діти.
Успіху авторці, наснаги писати, практикувати і допомогати людям!

Читала і вчилася Прийняття з величезним зацікавленням, розважливо, вдумливо, спираючись на чужий досвід, як на власний. Книжка на часі. Вона потрібна саме зараз, коли війна безжально трощить світогляди й долі, відбирає життя, домівки, друзів та рідних… Вона - про цінність, силу й слабкість кожної окремої людини і цінність цілої нації, яку конче треба зберегти й відродити. Вона про масштабування: я - родина- Україна – Світ, туди й назад. Вона про нашу генетичну пам'ять. Вона про те, як вижити й не дозволити власній недовірі до світу заперечувати факт свого існування. Ця книжка дає розуміння себе, і якесь незбагненне відчуття захищеності. І це ключове. Ми зараз усі його потребуємо – відчуття, що можемо обстояти і себе, і тих, хто слабший, і тим самим підперти сильніших - тих, завдяки кому ми живі. Попри всю її складність, книга цілісна, геть без води. Можливо, я вперше з таким стикаюся. Дякую безмежно за цей подарунок долі!