Міфами про «братські народи» й нацистів в Україні вже нікого не здивуєш, тому ми копаємо глибше. «Братні кайдани» від авторів подкасту «Без оголошення війни» Олександра Абрамчука й Іллі Кабачинського — глибоке занурення в міфи, які Росія творила про Україну століттями, та образ, який нам увесь цей час насаджували. Книга допоможе відрізнити міф від справжньої історії.
Один із головних напрямків російської пропаганди — змусити самих українців поділити країну своїми ж руками. Ми занадто різні: маємо різні традиції, свої діалекти, вірування. «Але це не привід розглядати Харків і Львів як дві окремі держави». Україна єдина, і кожний регіон, місто й селище грає важливу роль в побудові державності й ідентичності.
«Слава Україні», Харків та до чого тут Шевченко. Гаслу «Слава Україні» приписують екстремістські й радикальні підтексти, за допомогою яких «ті бандерівці» поширювали свою націоналістичну пропаганду. Але ця фраза зародилась набагато раніше та не має нічого спільного з радикальними течіями. Багато інших країн мають схожі гасла як вияв патріотичного ставлення до своєї Батьківщини: Long Live America, Vive le France. А наше «Слава Україні» походить із… Харкова. Тож стає важкувато приписати його «західнякам», які насправді просто підхопили тренд в середині XX століття.
А на початку 1900-х громадський активіст Микола Левитський зафіксував першу згадку вживання кличу як привітання. Далі воно поширилося в більш звичному для нас зараз контексті до центру, Української Народної Республіки, зібрань і кампаній Центральної Ради, боїв з більшовиками, Акту злуки й Холодноярської Республіки. У цей час західні області України належали до Австро-Угорщини, але згодом клич перейняли ОУН і УПА, партизан(к)и й пластун(к)и. Від полей битв під Крутами до фронту 2022-го й Олександра Мацієвського — за нього забирали життя. А сам вислів бере коріння зі слів Тараса Шевченка. У «До Основ’яненка», який увійшов до першого видання «Кобзаря» 1840 р., є уривок:
«От де, люде, наша слава,
Слава України!»
Переяслав і «возз’єднання». Російська пропаганда часто аргументує Переяславською радою 1654 року «історичну єдність росіян та українців». Проте ці пропагандист(к)и не питала в Богдана Хмельницького, що він думає з цього приводу (бо думав він протилежне). Гетьманщина внаслідок укладання договору в Переяславі опинилась у складі Московського царства. Але це була така сама окупація. Хмельницький хотів союзу: в першу чергу військової допомоги в боротьбі проти поляків, широкої автономії на своїх землях. Через непорозуміння, конфлікти й смерть гетьмана Росія швидко порушувала усні домовленості, вводила війська, а через два роки підписала мирний договір із Річчю Посполитою, проти якого Хмельницький і воював та просив допомоги.
З тих часів ворог поширює це як добровільну згоду на вхід у склад Московського царства, але вона такою не була. Росія використовувала це у своїх цілях, перекручуючи факти й замовчуючи деталі, святкувала річниці «возз’єднання». У 1992 році українські активісти зібрались у Переяславі, щоб символічно скасувати клятву на вірність московському царю. А у 2004 — президент Леонід Кучма відзначив 350-ту річницю Переяславського договору.
Одеса та Єкатєріна II. Росія любить присвоювати собі всі заслуги, тож заснування українських міст у них датується приходом туди росіян. Так, наче до того там сотні років не існувало поселень. Дніпро, Миколаїв, Маріуполь, Херсон, Севастополь та, звичайно, Одеса. Вона завжди була сучасним і важливим містом (Олександр Абрамчук й Ілля Кабачинський зазначають, що Одеса розвивалась швидше, ніж більшість європейських міст того часу).
Порт, економічні стосунки й торгівля з іншими країнами, наукові інституції, осередок розвитку медицини, велика та міцна єврейська громада, архітектори й градоначальники з Європи. Російська ж сторона докладалась до життя міста зовсім протилежним чином: Єкатєріна II впровадила кріпацтво й дискримінаційні закони для євреїв, більшовики закрили порти й обмежили відносини з іншими державами. А той пам’ятник російській цариці в центрі побудований вже в 2007 році, бо попередній зруйнували комуністи. Одеса — не російське місто, як і будь-яке місто на території України.
Жодний міф не твориться просто так, все має свої причини. А наслідки залежать від громадян і громадянок, які вміють відрізняти фейки від реальності. «Братні кайдани» навчить бачити правду скрізь усі маніпуляції, які нам насаджує ворог, щоб довести, що більше такого дійсно не повториться, бо ми інші.
