«Рисочка» Оксани Шаварської — книжка про дорослішання і здійснення дитячих мрій, постійний діалог зі своєю внутрішньою дитиною. Про пошуки себе у великому світі і намагання зрозуміти, що є справжнім щастям. Ця книжка про біль і радість, які дарує нам любов, про неприйняття, про щирість. Про те, що життя не є чорно-білим, про руйнацію стереотипів. Ця книжка про всіх, хто шукає свій дім.

Відгук на книгу від авторки та перекладачки пісенних текстів, поетеси Анни Завальської:

Зовсім незаплановано (як і все хороше) зі мною сталась ця книга.

«Рисочка» зʼявилась завдяки Оксані Шаварській , з якою ми невідомо чому не були знайомі раніше, враховуючи кількість спільних друзів, контекст, місто, сферу діяльності… Але ми познайомились на зйомці проєкту re_sens_ukraine , бо усе трапляється у свій час.

Спочатку я потрапила на презентацію книги, а потім «Рисочка» зігріла мене жіночими ніжністю та теплом, пронизуючими душу історіями, спільними спогадами про минуле: далеке та близьке… такий зрозумілий досвід дорослішання, пошуку себе та кохання у цьому буремному світі, і, у фіналі книги війна, що змінила усе.

Книга чесна та правдива, проте пʼється дуже легко і з насолодою, як пʼянке молоде вино і має терпко-солодкий післясмак.

Довгі лабіринти міст, якими ми блукаємо, аби нарешті повернутись додому, до себе справжньої… місця і люди, яких ти легко ідентифікуєш, бо це все спільний бекграунд. Класно, коли книга наповнена знайомими кодами та паролями, які раптом відкривають твоє серце, немов сейф.

Ось улюблені цитати з книги:

«Часом минуле, — це те, до чого ніколи не хочеться повертатися, занадто сильно воно тобі болить»…

“Ти - моя колишня, але ніким я так сильно не пишався , як тобою. Ти завжди будеш моїм світлом, моїм болем і моїм щастям. Ти завжди будеш тією, кого я кохав. І це ніколи не зміниться. Ти — як перше татуювання на серці, можливо, невдале, але все одно улюблене й назавжди».

«Практика свідчила: сум — це відчуття суто внутрішнє, ти запихаєш його у свою душу, як у рюкзак, і постійно носиш за собою».

«Щоранку, виходячи з дому, Рисочка клала в сумку книжку. Жодних гарантій, що буде можливість розгорнути її протягом дня, звісно, не було, але сам факт наявності книжки в сумці давав їй відчуття певної безпеки й стабільності. Рисочка знала: якщо раптом усе піде «не так», їй завжди є куди сховатися.»

Відгук взято зі сторінки Анни в Instagram.