Що ми знаємо про Північну Корею? Найбільш ізольована й жорстока держава в історії, де просто «неправильна» зачіска може стати смертним вироком. Там заборонені інтернет, західні фільми, книжки, музика, радіо й телебачення. Зате заохочуються доноси на рідних і сусідів, а на вулицях встановлено відеоспостереження. Заборонено не захоплюватися керуючою партією, але не можна цікавитися їхньою історією. Там існує система концтаборів з нелюдськими умовами і досі можуть публічно стратити на головній площі міста.
Сон-Юн Лі у своїй книзі «Сестра. Кім Йо Чжон — найвпливовіша жінка Північної Кореї» розповідає, як так сталося, що світ допустив існування тиранії й деспотизму в наш час. У центрі — Кім Йо Чжон. Молодша сестра лідера КНДР Кім Чен Ина.
У Північній Кореї існує не лише культ особи, але й культ родини — династії Пекту. Для народу вони напівбоги, яких обожнюють та бояться. Але посісти престол може тільки один «священний» спадкоємець. Так один із старших братів був усунений. Вбитий у 2017 році в Малайзії небезпечною отрутою, яка вважається зброєю масового знищення. Було доведено причетність північнокорейських агентів. Сон-Юн Лі переконаний у ролі й Кім Йо Чжон у цій справі. Дезертири не мають права на існування, навіть якщо вони родичі. Такі правила династії.
Та на світовій сцені вона постала зовсім інакшою: тендітною, фотогенічною, милою й спокійною. Такою вперше побачили Кім Йо Чжон у 2018-му на Олімпійських іграх у Південній Кореї. Люди закохалися в неї ще й тому, що вона загадкова принцеса із невідомої країни. Але зовнішність може бути оманливою, бо кожен її рух віє небезпекою. Автор аналізує всі деталі: стиль, макіяж, те, як вона потискає руки, де сидить, до кого звертається і що говорить. Кіми — це не просто божевільні деспоти. Кожен крок, заява, дія — продумані, мають свою ціль і жорстокі засоби. Але справжня принцеса знає, коли призупинитися й відступити на деякий час. А коли перетворитися на дияволицю.
Спочатку суспільство розділило лідерів на злого поліцейського Кім Чен Ина й добру — Кім Йо Чжон. Але з часом стало зрозуміло, що вона ще гірша поліцейська, ніж її брат. «Принцеса» поступово здобувала все більше й більше влади, щоб одного дня стати «королевою». Головна цензорка, очільниця Департаменту пропаганди й агітації, голова Департаменту інформації й реклами Трудової партії, відповідальна за зовнішню політику, державна секретарка. Останнє робить її наступницею свого брата, якщо з ним щось станеться. А статися дійсно може, бо він веде нездоровий спосіб життя, вживає багато алкоголю й має хвороби. І цього досягла жінка в комуністичному, шовіністичному суспільстві, у якому правити може тільки один.
Тепер вона стала першою жінкою, що погрожує світу ядерною зброєю (навіть не будучи головою держави), називає політиків ідіотами (та іншими не дуже приємними словами), публічно страчує людей, які їй не подобаються, а позиція тіні Кім Чен Ина дарує їй вплив і на свою ж сім’ю. Вона робить офіційні заяви від імені голови держави, письмових таких уже більше 40.
Ми схильні недооцінювати Північну Корею, бо мало що про неї знаємо. Сон-Юн Лі аналізує всі доступні нам факти про неї: як виховували дітей династії Кімів, чому навколо них вибудовано такий культ поклоніння, як країна веде зовнішню політику й чому ніхто не наважується втрутитися. Ніхто ніколи не намагався створити реальну загрозу для КНДР, а м’які методи дипломатії марні проти тиранів. Амбіції у її лідерів незмінні: кожен вірить, що об’єднання двох Корей — це життєва мета. А мирним шляхом цього не досягти.
Автор доводить, чому саме Кім Йо Чжон стане наступним обличчям диктатури та чому не варто очікувати від неї розсудливих і милостивих рішень. Коли вона погрожує, то точно виконує свої обіцянки.
Північна Корея унікальна в усіх аспектах. Зрозуміти сутність її системи — це зрозуміти майбутнє та чого очікувати від неототалітаризму нашого часу.
