Томас де Квінсі мав усе: гроші, можливості, талант. Але так і не закінчив Оксфорд, зате відкрив для себе наркотики. Він мав невралгію лицьового нерва, яка супроводжувалася жахливим болем. А опіум тоді продавався легально, бо вважався лікарським препаратом.

«Сповідання англійського опієжерця» — щирі розповіді про життя і залежність. Автор пеерповідає свою історію, дитинство і юність, втечу з дому й хворобу. А також — залежність, марення, галюцинаторні прогулянки й видіння. Описує задоволення від опіуму. За ним послідували наслідки — безсоння й кошмари, сильні галюцинації і фізичні побічні ефекти. Де Квінсі звинувачували в тому, що він мав писати про небезпеку наркотичної залежності, а він приділяє багато уваги задоволення й насолоді забороненим речовинам. 

Саме тому вона виходить у «Забороненій полиці». Часто «Сповідання…» називають аморальними, пропагандою наркоманії, проте автор просто описує свій досвід, наголошуючи на всіх моментах і відчуттях. Томас де Квінсі був першим, хто так відкрито говорить про залежність в літературі. Літературознавці вважають, що він «передбачив» психоаналіз, бо зазирнув глибоко у підсвідомість й досліджував, що це таке і як вона впливає на людину.

Вперше текст опублікован анонімно в 1821 році в журналі The London Magazine, а наступного року — вийшов як повноцінна книга. Письменник називає свій стиль «пристрасною прозою», зараз ми визначаємо його як прозові вірші. «Suspiria de Profundis» («Зітхання з глибин») вийшла як продовження в 1845 році, у ній письменник згадує свої сни під опіумом і розширює розповідь про залежність. Друга частина вперше виходить українською.

Над книгою працювали:

Перекладач Роман Гардашук 

Літературна редакторка Яна Опалєва 

Коректорка Євгенія Солодкова 

Артдиректорка та дизайнерка обкладинки Крістіна Золотарьова 

Верстальниця Ольга Фесенко 

Випускова редакторка Ярослава Штанько 

Головна редакторка Дарина Важинська 

Відповідальний за випуск Максим Праздніков