У новій рецензії блогерки mila.slobodenyuk — класика, яку не перечитаєш на одному подиху, але яка залишається з тобою надовго. Книга Германа Мелвілла «Мобі Дік» — це не просто пригодницька історія про китобоїв, а глибока алегорія про одержимість, вибір і ціну мрії.
«Про цю книгу я, зізнаюсь, дізналась з роману «Все те незриме світло», де незряча головна героїня її дуже любила та згодом в окупації використовувала для шифрування повідомлень від партизанів до союзників. І дійсно, цей текст настільки багатий і розкішний, що через нього можна зашифрувати що завгодно. Не дарма його вважають перлиною американської літератури.
Книгу читати дуже важко. Автор ретельно і детально розповідає все про китів і китобійну справу. Погодьтеся, це зараз не найактуальніша інформація в світі, тому трохи викликає нудьгу. Але знати, як людство безжально знищувало китів — досить пізнавально.
І останнє. Хоч ця книга і розповідає про одержимого ідеєю капітана корабля вбити того самого рідкісного Білого кита (Мобі Діка), але в цій історії мені простежувалась певна символічність. Історія змусила провести алегорію і проаналізувати, що означає для людини мрія. Як далеко кожен з нас може за нею дійти і чим розплатитись? І як часто за мить до її здійснення є спокуса здатись, повернутись додому. Або ж піти далі і пропасти? У кожної людини в житті є свій Мобі Дік. Своя спокуса.
Хоч я читала цю книгу майже місяць, ні разу не пошкодувала. Вона неперевершена.»
Класичний роман доступний на сайті #книголав – одне з найкращих доповнень «Золотої полиці».