Кохання не знає меж. Ні в серцях людей, ні в повсякденності, наповненій перепетіями невзгод, раптових переїздів і загублених контактів. Можна годинами сидіти й думати собі, чи зателефонувати старому знайомому, чи відповісти на залицяння колеги, а може й піти на випадкове побачення.
Головні героїні «Ми, люди» роздумують про доречність власних почуттів у реаліях війни більше, ніж будь-хто інший. Молоді жінки, що бажають насолоджуватися кожним прожитим днем, кохати та шукати власні сенси, стикаються з непереборними обставинами.
Анна змушена була виїхати з країни й вештатися Європою в пошуках спокійного життя для неї та маленького сина. Центр Парижу як місце роботи, приємні люди навкруги й у колективі, а дівчину все кличе й кличе додому щось ізсередини.
Поки Анна випробовує сили у складній ролі емігрантки та планує повернення на Батьківщину, сестри Рита та Віра стикаються з тиском власних переживань в Україні. Одна неочікувано поринає в пристрасний роман із давнім другом й розчаровується, коли розуміє, що її почуття та сподівання не були взаємними.
Інша ж вже має донечку на руках і змушена переживати вибухи та нічні тривоги з дитиною на руках, зникаючи в меланхолії спогадів про насичене минуле з коханим чоловіком.
«Зеленою іконкою екран телефона сповістив: «13:07. Відбій повітряної тривоги. Небезпека тривала 1 годину 20 хвилин».
Рита встала, підняла люльку з іще сонною донечкою та пішла на кухню варити каву.»
Дві сестри живуть власною рутиною, проте мають схожий біль втрати, розбитих надій і порожніх обіцянок. Повномасштабне вторгнення, смерті та розірвані зв’язки впливають на життя кожної по-різному й водночас приводять до однакових спроб будувати майбутнє попри всі складнощі.
«Ми, люди» — це зворушлива книжка про зведені кінці з минулого й нові початки.
Історії різних жінок переплітаються в клубок особливого й відвертого досвіду, знайомому багатьом. Й кожна з них намагається знайти у вирі поганих новин і наростаючих проблем щось своє та світле. Вони помиляються, плачуть і борються, проте продовжують пошуки внутрішнього спокою та справжнього кохання знову та знову.