Весна — це час, коли хочеться оновити простір навколо й звернути увагу на те, що справді важливо. Додається світла, з’являється більше енергії, змінюється ритм. У цей період читання часто стає і джерелом натхнення, і способом трохи сповільнитися. У травневій добірці — різні за настроєм і темою художні книжки, які відгукуються по-різному: спокійно, щемко, іронічно або з несподіваним напруженням.
Книжки вже доступні на сайті. Варто обрати саме ту, що зачепить тут і зараз.
«Містянки» — це віднайдені тексти класикинь української літератури межі ХІХ–ХХ століть, у центрі яких — жінки в місті: ті, що працюють, борються за автономність, шукають любов і свій простір. Упорядковані Анастасією Євдокимовою твори класикинь української літератури повертають у голос те, що було витіснене. П’єса Людмили Старицької-Черняхівської, повість Любові Яновської, оповідання Наталки Полтавки та інші тексти вписують жіночий досвід у міський простір — із тонкістю, гідністю й впертістю бачити більше.
Мередіт не виходила з дому 1211 днів. Але в її рутині — точність і логіка: розклад, спокій, кава, листи від сестри, дзвінки брата, улюблена музика. Все має ритм, окрім тиші, яка наростає перед річницею. Коли з’являються нові люди, звичні лінії порушуються. Але чи це кінець ізоляції, чи просто зміна її форми?
Анна разом із сином виїжджає до Парижа, рятуючись від війни. На новому місці все потрібно починати з нуля: побут, роботу, зв’язок із дитиною, стосунки з близькими. Через знайомство з українським військовим вона поступово повертається до себе — і до рішення повернутися в Україну. Її сестри, Віра та Рита, також проходять власні трансформації: одна несподівано стає мамою, інша намагається впустити нові почуття після втрати. У кожної — своя драма, своя надія, своя любов.
Лондон. Троє жінок — письменниця з трьома дітьми й дедлайном, студентка з розбитим серцем і боргами, феміністка, що щойно вийшла з шлюбу. І немовля, яке належить... нікому з них. Але поки шукають його батьків, хтось повинен його годувати, тримати на руках і співати йому ввечері. Іронічна, щира, жива проза про те, як чужа дитина здатна зібрати нову спільноту. Історія про жінок, які не змагались між собою, а спробували створити щось на руїнах чужих (і власних) уявлень.
Ресторан на Балі, дві пари, остання вечеря — і смерть. Один рух, одна помилка чи ретельно прихована історія? Повернення додому нічого не закінчує. Навпаки — усе тільки починається. У центрі роману — подружжя, чиї стосунки з самого початку тримаються на недомовках. Таємниці, спільна поїздка, у якій уже не можна довіряти навіть найближчому. Напруга зростає повільно, атмосфера згущується, а запитання — «що трапилося?» — стає не менш важливим за «що далі?».
