Тисяча світів, куди можна втекти від реальності — це для мене читання. Місця, в яких, можливо, я не побуваю – але бачу їх за сторінками; люди, яких, можливо, не зустріну — але які стають близькими, коли поринаєш в їхні історії. Але це не лише ескапізм. Читання є також тим, що показує реальність, яка тебе підтримує. Описує ситуації, в яких бачиш себе; ставить питання, які змушують бачити інколи незручні істини. Зазвичай я обираю історії, в яких обов’язково все має бути добре у фіналі для персонажів. Але інколи — й ті, що змушують серце розбиватись. Інколи потрібне й очищення крізь сльози
Варточит від Оксани Ласки
«Тривожні люди» Фредріка Бакмана для мене — поєднання першого й другого. Майстер слова, Бакман змушував посміхатись — а за кілька рядків подих перехоплювало від щемкості того, як він володіє магією письма. Це історія про мости. Про людей. Але в першу чергу — про любов. Певна, що серед його персонажів ви якщо й не побачите себе, то зрозумієте — з усіма плюсами й мінусами будуть люди, які вас люблять безумовно. Головне їх знайти.
«Кінчай! Твоє право на задоволення» Лорі Мінц — те, чого не вистачало в роки моєї юності. І я зараз говорю про секс-освіту та повільне, але невпинне зняття табу з розмов про жіноче та чоловіче задоволення. Легко та з гумором Мінц і про анатомію згадає, і факти наведе (подекуди сумні), і про важливість комунікацій наголосить. Більше подібних книжок, і буде нам (і жінкам, і чоловікам) щастя!
Фентезі — один з моїх улюблених жанрів, а «Пекельна пісня» Шваб стала свіжим ковтком у ньому. Інколи здається, що все вже написано і нового не придумають (і в чомусь це так), але світоустрій тут мене підкорив – маю на увазі саме чудовиськ, яких створює Шваб, а їх тут три види, і кожен несе небезпеку по-своєму. Це могло б бути ретелінгом Ромео і Джульєтти, бо маємо дві впливові родини, кожна з яких має владу над частиною міста — але не очікуйте любовної лінії, принаймні яскраво вираженої. Тут більше важать боротьба (і часто внутрішня), політичні інтриги та карколомні події. З нетерпінням очікую на другу частину дилогії, яка має бути вже скоро!
Для дітлахів раджу «Хочу знати! Як це відбувається?» Софі де Мулленайм — яскраві ілюстрації та прегарне оформлення привертають увагу одразу. Чотири розділи — минуле, сучасне, людина та природа в двох сотнях запитань просто й легко розкажуть про безліч речей, що нас оточують. Подарувала таку дочці своєї подруги, якій вісім років — вона у захваті та вже називає «Як це відбувається?» своєю улюбленою книгою.
А з того, що ще не читала, але планую — «Половина жовтого сонця» Адічі. Маю сміливість радити, ще не прочитавши, адже це вже сучасна класика, всесвітньо відома, потужна та драматична. Неважливо, де на планеті ми знаходимось: війна є війною; люди є людьми; а любов є любов’ю. Про те, як наприкінці 60-х років минулого століття Біафра виборювала незалежність, та про п’ятьох її жителів в умовах війни.