«Тортури з ароматом сандалу» — один із найпотужніших романів лауреата Нобелівської премії Мо Яня, що розгортається на перетині історії, еротики, тілесності й політичної драми. У цій книзі немає милосердя — ні до героїв, ні до читача. Її головна героїня, Мейнян, не просто свідкиня насильства. Вона — його носійка, голос, тіло й пам’ять.

Події відбуваються під час Боксерського повстання — антиімперіалістичного спротиву в Китаї на межі XIX–XX століть. Але цей історичний контекст — лише тло для оповіді про особисту трагедію: її батька, оперного співака та повстанця Сунь Біна, засуджено до страшної сандалової страти. Його тіло й голос — як поле бою між колоніальною владою, імперськими чиновниками та народним гнівом.

Цей роман — не лише про страх. Він про владу мови, про еротику як інструмент і зброю, про жінку, яку роками використовують і яка зрештою починає використовувати інших. Про світ, де до смерті можна звикнути, а до зради — ніколи. Мейнян — незабутня. Вона не героїня в класичному сенсі, але саме через її погляд ми бачимо всю гнилизну світу, де кати — у пошані, а любов — товар.

Це текст про катів і закатованих. Про тіло, яке може бути храмом, ринком і в’язницею водночас. Про Китай, що шукає свій голос на тлі загального гулу колоніальних гармат. І про мову, яка не обирає між красою й брудом, бо в Мо Яня одне без іншого не існує.

Якщо вам близькі жорсткі тексти, що не озираються на естетику, а просто розтинають — «Тортури з ароматом сандалу» вас не відпустять.