Франц Кафка (1883-1924) — один із найвизначніших німецькомовних письменників XX століття, більшу частину творів якого було опубліковано посмертно. Його роботи просякнуті страхом перед зовнішнім світом і вищим авторитетом, вони здатні пробуджувати в читачеві відповідні почуття тривоги, що є унікальним явищем у світовій літературі. Кафка поєднує елементи фантастики та реалізму. Його найвідоміші праці: «Перетворення» («The Metamorphosis»), «Процес» («In the Penal Colony»), «Замок» («The Castle»).
Спочатку Франц вивчав хімію в Празькому університеті Карла-Фердинанда (Charles-Ferdinand University), але через два тижні перейшов на право. В університеті він приєднався до студентського клубу Lese- und Redehalle der Deutschen Studenten, який проводив літературні читання. Кафка здобув ступінь доктора права 18 червня 1906 року та пропрацював обов’язковий рік неоплачуваної служби секретарем у цивільних і кримінальних судах.
За своє життя він опублікував лише кілька оповідань. Кафка писав Максу Броду: «Моє останнє прохання: усе, що я залишаю після себе... щоденники, рукописи, листи, етюди … [має] бути спалене непрочитаним».
