«Хортон чує хтосів!» — класична казка відомого американського дитячого письменника Доктора Сьюза про доброту й відвагу, цінність життя та вміння допомогти. Це ідеальна історія, щоб поговорити з малечею про те, що всі люди різні, але мають однакові права, що треба ставитися з повагою до кожного і кожної та завжди боротися за справедливість і відстоювати свою думку.
Хортон — слон, який чує тихий звук, що доноситься з конюшини. Він розуміє, що на ній живуть крихітні створіння хтосі, там є міста, будинки, школи й лікарні, але око не може цього розгледіти, таке все маленьке. Проте Хортон розуміє, що вони існують, тому обіцяє їх захищати, що б там не було.
Інші тварини не чують хтосів, не вірять у їхнє існування, тому прагнуть відговорити Хортона від його планів, сховати конюшину. Але слон не збирається відмовлятися від обіцянки, бо «кожен з нас особистість — розмір тут ні до чого».
Він збирається довести, що хтосі справді живуть на конюшинці, тому просить їхнього мера зібрати абсолютно всіх мешканців і мешканок і створити потужний шум, кричати й бити по поверхнях, щоб тварини змогли їх почути. Слон має великі вуха, на відміну від інших істот, тому решта все одно не чує хтосів.
Виявилось, що не всі у Хтовілі зібралися. Голос кожного і кожної має значення, і лише разом хтосі здатні створити такий шум, що почують і кенгуру, і мавпи. Але тільки якщо об’єднаються і докладуть всі зусилля. Старання навіть найменшого мешканця допоможе, бо воно додається до спільних, примножується голосами інших і створює потужну силу.
Так Хортон довів, що навіть найменші створіння, яких не розгледіти без збільшувального скла, мають право на існування, безпеку, повагу й щастя.
«Кожна в світі істота має рівні права,
Кожна має право жити: і велика, й мала!»
