Ми обираємо книжки, які не тільки добре написані, а й чіпляють за живе. Ці — саме такі. Різні за настроєм і жанром, вони однаково уважні до людини. Прочитати кожну — це ніби увімкнути нову оптику, щоби краще побачити і себе, і світ довкола.
Дві молоді пари знайомляться на Балі під час романтичної вечері. Атмосфера здається безтурботною, аж поки не з’являється тіло — і курортний відпочинок перетворюється на лабіринт підозр. Минуле кожного героя спливає в найгостріший момент. Де закінчується випадковість і починається змова? Напружений трилер, у якому важить кожне мовчання.
Нігерія, 1960‑ті роки. П’ятеро людей з різних соціальних верств — від прислуги до професора — опиняються у вирі громадянської війни. Їхні долі стикаються, перетинаються, змінюють одна одну на тлі боротьби Біафри за незалежність. Це глибокий, багатоголосий роман про кохання, зраду, виживання і наслідки вибору, зробленого під тиском історії.
Клер — самостійна, стримана, втомлена від примар надій. Ґрем — її сусід, з яким їх поєднує жартівлива домовленість: одружитися, якщо до сорока обидва залишаться самотніми. Після серйозної травми він потребує допомоги, і Клер виявляється поруч. Їхня буденність наповнюється неочікуваною ніжністю — не гучною, але наполегливою. Поступово дружба переходить у щось серйозніше, справжнє.
Київ, Львів, Берлін, Нью-Йорк. У цих містах розгортається мандрівка героїні — зовні і всередині. Пам’ять про дитинство, міркування про материнство, спроба говорити з тими, кого більше немає поруч — усе це створює візерунок з тонких емоційних рисочок. Проза чутлива, як рух думки, що з’являється зненацька й залишається в голові надовго.
Вайолет не тікає з дому — вона їде до мрії. Рим, навчання, нові обличчя — усе захоплює, але змушує і замислитися: що брати з собою, коли залишаєш звичне? У словах «поки бувай» немає драми, але є зміна ритму, акценту, пріоритетів. Життя знову запускається — вперше самостійно.
