Читання закриває мені багато запитів під настрій — від відпочинку до едьюкейту, від ескапізму в якийсь фентезійний світ до вдумливого квест-читання. Читаю дуже різне, але окреме місце в серденьку займають складні й закручені постмодерні книжки, над якими треба посидіти (привіт, «Веселка тяжіння»); а також іронічні, дивні та експериментальні романи. Ще дуже люблю багатошарові й близькі до життя історії про різноманітні досвіди людей.
Варточит артдиректорки видавництва #книголав
1. «Тривожні люди», Фредрік Бакман
Свого часу я всіляко намагалась уникнути читання гайпового «Чоловік на ім’я Уве», тому до Бакмана прийшла вже з цієї книги. Вона добра, легка, але й зачіпає купу важливих питань. Ідеальна на випадок, якщо теж не знаєте, з чого почати Бакмана.
2. «Майстер утечі. Людина, яка втекла з Аушвіцу, щоб попередити світ», Джонатан Фрідленд
Це хороша біографія, потужна дослідницька робота і важлива історія. Спочатку читається як нудотно страшний, але захопливий роман, розв'язку якого ніби вже знаєш з назви, але ще більше цікавих і непростих міркувань там підіймається після самої "втечі".
3. «Перетворення», Франц Кафка
Усім знайома з шкільної програми абсурдна й даркова історія однієї метаморфози. Дуже цікаво було перечитати і подивитись на забутий текст під новим кутом.
4. «Пам’яті», Еліс Вінн
Наразі улюблена з поточних новинок. Дуже щемка й красива, але одночасно страшна й потворна історія про те, як війна змінює все, чого торкається. Про страх та хоробрість, віру та розчарування, розкидані мізки та поезію.