П’ять книг, що говорять з нами по-різному, але кожна — у момент, коли це справді потрібно. Про злет і падіння, про межу самозахисту й саморуйнування, про обличчя влади, селфі, прийняття й шторм. Це не просто книжки з полиці нон-фікшн — це пульс.
1. «Продавці болю» Евана Г’юза
Можна виправдовувати себе турботою про пацієнтів. А можна будувати бізнес на звиканні, шахрайстві й стриптизерках у ролі медичних представників. Історія опіоїдного стартапу «Інсис» — це розслідування, трилер і судова драма в одному флаконі. За маскою фармкомпанії — жадоба, тиск на лікарів, підробки й той момент, коли легальна компанія перетворюється на злочинне угрупування. Усе це сталося на наших очах. І Г’юз показує не лише схеми, а й систему, яка дозволила їм працювати. Книга — мов удар у сонячне сплетіння: несподівано, сильно, точно.
2. «Нарцис у розквіті» Метта Кохуна
Селфі — це справді про нарцисизм? Чи, може, про спробу побачити себе в епосі, де всі дивляться на нас? Метт Кохун пропонує альтернативну історію автопортрета — від Альбрехта Дюрера до Брітні Спірз. Він не засуджує, не моралізує, а розгортає філософське, культурне й політичне осмислення нашого «я». Це глибока, тонка й несподівано ніжна книжка — про спробу врятувати себе в дзеркалі, поки світ хоче бачити щось інше. І ще — про те, що обличчя ніколи не буває порожнім.
3. «Сестра» Сон-Юн Лі
Вона ніколи не обіймала державних посад, але її бояться в Сеулі, Вашингтоні й навіть у самому Пхеньяні. Кім Йо Чжон — сестра Кім Чен Ина, жінка з владою, яка не потребує титулів. Сон-Юн Лі простежує її роль у створенні міфу про Північну Корею: від закритих навчальних закладів до ритуалів залякування світу. Це книжка про те, як династія будує страх, як вдають м’якість, ховаючи за нею ракети. І як у цій історії жінка стає не тінню, а мечем.
4. «Як здолати шторм» Вікторії Берещак
Усе йде шкереберть. Інфоприводи сипляться, команди мовчать, репутація тріщить. Знайомо? Ця книга — не мотивація, а робочий інструмент. Вікторія Берещак без прикрас показує, як працює криза: з чого починається, як розкручується, кого і коли зачепить. Але головне — що робити до, під час і після. І як перетворити репутацію на свій актив, а не на постійне джерело паніки. Ідеально для тих, хто працює з публічністю, але ще більше — для тих, хто хоче залишитися собою, навіть коли починає штормити.
5. «Прийняття» Ганни Крицької
Це не підручник і не класична автобіографія. Це досвід, що прожитий на рівні тіла й мислення. Ганна Крицька, гештальт-терапевтка, пише про втрати, війну, терапію, батьківство, еміграцію і себе. Без пафосу, без фальші, без літературщини — так, як говориш із кимось, кому довіряєш. Це текст, який не забирає сили, а повертає. І дозволяє згадати, що ми ще є. А отже — ще можемо.
