Ми не віримо в те, що любов має бути якоюсь однією — правильною, бажаною, винятковою. Нам значно ближче думка, що любов буває різною. Такою, що не завжди виглядає як у кіно, не вкладається в шаблони, не шукає дозволу, щоб існувати. Саме тому у Прайд-місяць ми в #книголав обрали книжки, у яких цю різноманітність можна відчути — спокійно, щиро, без зайвих слів.
У цій добірці є книги, де квір-досвіди в центрі уваги, і ті, де вони вплетені між рядками — як природна частина реальності.
«Пам’яті…» Еліс Вінн
Генрі Ґаусен навчається в престижному англійському коледжі, де зовнішня ідилія приховує постійну загрозу війни. Учні вивчають старогрецьку, пишуть есе, читають поезію і паралельно готуються до реальності, в якій вони стануть солдатами. Генрі закоханий у свого однокласника Сідні — і намагається тримати це почуття подалі від себе і від усіх. Їхня дружба напружена, суперницька і дуже інтимна.
Усе змінюється, коли один із них добровільно йде на фронт, а інший змушений наздоганяти. Коли хлопці опиняються у Франції, війна стирає те, що вони досі приховували. Між окопами, втратами і втомою стає дедалі важче не говорити вголос. Водночас війна — це й простір абсолютного безсилля, де жоден особистий вибір не гарантує виживання. Історія розгортається повільно, але глибоко — від шкільного підручника до трагічної відмови бути собою. У фіналі залишається відчуття, що любов, навіть приглушена, звучить голосніше за будь-яку команду.
«Великий О» Олоні
Олоні — журналістка й подкастерка, яка досліджує тему сексуального задоволення, особливо оргазму, з різних перспектив. У книзі — десятки реальних історій людей, які розповідають про досвід, труднощі, травми, відкриття. Один розділ присвячено тим, хто ніколи не мав оргазму і не розуміє, чому. Інший — тим, хто пов’язує сексуальність з ідентичністю, тілесними трансформаціями або старінням. Авторка також звертається до історії медицини і до культури, яка формує наше уявлення про «норму». Паралельно вона рефлексує про власний досвід — і як змінюється ставлення до тіла, коли ти починаєш його слухати, а не виправляти. Читач бачить, як різні люди шукають не ідеалу, а чесного зв’язку з собою. У книжці немає відповіді на запитання «як правильно», але є глибоке відчуття: «ти не один в цих заплутаностях».
«Ринок м’яса» Джуно Довсон
Яна Новак — британська старшокласниця з польським корінням, яка ніколи не вважала себе красивою. Одного дня її помічає скаут відомого модельного агентства й пропонує контракт. Спочатку це схоже на казку: глянцеві обкладинки, поїздки в Нью-Йорк, знайомства з відомими людьми. Але дуже швидко з’являються нюанси — коментарі про фігуру, зміни в контракті, умови без згоди. Яна опиняється у світі, де тіло — товар, і всі навколо вважають це нормальним. Вона намагається зберегти себе, але межа між кар’єрою і насильством стає все тоншою. Її намагаються змусити мовчати, але вона вирішує говорити.
Довсон дуже точно пише про досвід перебування в погляді іншого. Про тілесну вразливість, страх бути неприйнятою, бажання змінити щось у собі, щоб вижити. І хоча тут немає прямого проголошення — ідентичність авторки як трансжінки проглядається в деталях. У тому, як вона дозволяє героїні прожити сором і спротив не драматично, а правдиво.
«Коротка історія кохання» Ліат Якір
Кохання — не метафора, не магія. Це хімія, еволюція, генетика, пам’ять і нейромедіатори. Але це не скасовує його складності. Навпаки — додає глибини. Ліат Якір, науковиця і дослідниця, веде читача через усі ці рівні: від еволюції феромонів до сучасних досліджень про моногамію, зраду, сексуальність і тривалі стосунки.
Особливий акцент зроблено на різних сценаріях взаємності й нерозділеності. Наприклад, як тіло переживає відмову і чому вона може викликати буквально фізичний біль. Наприкінці книги з’являється думка, що кохання — не дар чи трагедія, а нейроповедінкова стратегія виживання. Але при цьому — найлюдяніша з можливих.
Окремий розділ присвячений одностатевому коханню. Якір не романтизує і не патологізує — вона пояснює, як і чому це одна з природних форм привабливості в біологічному світі.
«Будинок на Манго-стріт» Сандра Сіснерос
Книга складається з коротких фрагментів, які разом формують цілісну історію юної дівчинки, що зростає в латиноамериканській спільноті бідного району Чикаго. Її звати Есперанса, і вона розповідає про світ довкола себе — голосом уважним, тонким, місцями наївним, але завжди щирим. У її розповідях — сусідки, які бояться виходити з дому, хлопці, які перебирають чужі кордони, друзі, що зникають, щойно дорослішають.
Вона мріє про власний будинок, не такий, як ті тимчасові квартири, де оселяється її родина. Мріє про свободу — не таку, як на плакатах, а ту, що дозволяє говорити своїм голосом. І поки вчиться цьому — прислухається до інших, запам’ятовує, збирає всередині себе цілу вулицю. Історія Есперанси — це не одна велика подія, а багато маленьких одкровень, що змінюють людину зсередини.
«Діти кістки й крові» Томі Адеємі
У світі Оріша магія колись була всюдисущою — до того часу, як король наказав знищити всіх магів. Головна героїня, Зелі, виросла в реальності, де магія не просто зникла, а стала забороненою і забутою. Вона втратила матір, але зберегла гнів і надію. Коли у її руках опиняється артефакт, що може повернути магічну силу, починається подорож, яка змінює все.
Разом із братом і дівчиною з ворогуючої династії, Зелі рушає крізь небезпечні землі, зустрічає істот, які жили лише в легендах, і постійно ставить собі нові запитання. Що важливіше — відновити давню систему чи створити нову? Чи можна довіряти тим, хто вчора був твоїм ворогом? І де проходить межа між справедливістю і помстою?
«Влада» Кемі Неквапіл
Авторка, коуч і марафонка Кемі Неквапіл, пропонує інше розуміння влади — як права бути собою й приймати власні рішення. Вона говорить м’яко, але впевнено: немає сенсу бігти за зовнішніми атрибутами, якщо втрачаєш зв’язок із собою. У кожному розділі — приклади з життя, відверті історії клієнток і запитання, які змушують зупинитись.
Як ви ставитесь до власного голосу? Коли востаннє ви казали «ні» і не відчували провини? Неквапіл говорить особливо багато про жінок, які відчувають себе виснаженими, розірваними між очікуваннями і внутрішніми бажаннями. Але це не книжка про зневіру — це книжка про повільне відновлення опори. Без поспіху, без героїчних жестів, зате з гідністю і повагою до власного шляху.
