Оріана Рамунно дізналася про минуле своєї родини несподівано: у 18 років вона вперше почула від дядька, що той пережив Нюрнберзький табір. Його спогади були сповнені болю — смерті, приниження, голод, що змушував їсти сире мʼясо тварин, убитих бомбами. Але в них також була надія: на людей, які залишалися людяними, на вчинки, які давали сили навіть у найгірших умовах. Через двадцять років після тієї розмови письменниця повернулася до пережитого і створила роман «Дитина, яка малювала тіні» — художню історію, що починається як детектив, але поступово стає свідченням пам’яті про злочини, які не мають терміну давності.

У центрі роману — Жоель, хлопчик із рідкісним кольором очей і великим талантом до малювання. Його разом із родиною і братом-близнюком відправляють в Аушвіц. Одного дня Жоель знаходить тіло німецького лікаря, який разом із Менгеле проводив досліди над дітьми. Хлопчик починає замальовувати те, що бачив, зберігаючи сцени, які дорослі намагаються стерти. Сюди приїжджає криміналіст Гуго Фішер — мовчазний, жорсткий, він хоче знайти правду, але швидко усвідомлює: звичайні методи тут не працюють. Місце злочину вже прибрано, підозрюваних — десятки. І є лише один свідок — дитина, що бачила більше, ніж мала б.

У самому центрі режиму, що базується на знищенні, Гуго змушений приховувати власну таємницю: він має фізичну інвалідність, яку Третій Рейх вважає вироком. Його життя висить на волосині — він мусить служити системі, яку ненавидить, щоби вижити. І тепер перед ним стоїть питання: чи зможе він у цьому місці зла залишитись вірним собі? 

Над книгою працювали:

Перекладачка Олена Даниленко

Літературна редакторка Леся Дудченко

Коректорка Леся Кропотова

Дизайнерка обкладинки Олександра Вельбой

Артдиректорка Крістіна Золотарьова

Верстальниця Ольга Фесенко

Випускова редакторка Інна Вовченко

Головна редакторка Дарина Важинська

Відповідальний за випуск Максим Праздніков