Найбільший грабіжник-невдаха і найгірші заручники в історії усіх злочинів, обставини, які зближують, та ті, які давлять, нервують, сковують, не дають дихати й рухатися. «Тривожні люди» — одна з найпопулярніших книг шведського письменника Фредріка Бакмана. book_world_fairy ділиться своїми враженнями про цей зворушливий, смішний і сильний твір:
«“У цій історії йтиметься про купу всього, та головним чином — про ідіотів. Варто зразу сказати, що напрочуд легко називати інших людей ідіотами, але не слід забувати, що бути людиною — це, як правило, по-ідіотськи складне завдання.”
Довго, дуже довго відкладала цю книгу, бо боялась, що вона мені не сподобається і що викличе в і без того тривожної людини ще більшу тривогу. Але все виявилось зовсім навпаки...
Комедійна і трагічна водночас, така щира і навіть трохи магічна історія про людей, яких ми мимоволі зустрічаємо на своєму шляху.
Про те, як всі ми можемо жити в своєму світі й не помічати нічого крім своїх проблем та як один випадок може змінити життя таких різних, здавалося б, людей.
Завдяки цим різним героям, які зібрались в переддень Нового року на перегляд квартири, Бакман демонструє нам більшість сучасних, але вічних соціальних проблем: подружнє життя, як воно є, батьківство, кризи в стосунках і навіть зради, теми психологічного здоров’я і самогубства, самотності і втрати близьких, ну і звісно, куди ж без зіткнення різних поколінь (це Бакман любить у всіх своїх творах).
Місцями було справді весело, тут дійсно є кумедні моменти, чого я навіть не очікувала від цієї історії, але в той же час були дійсно сумні й такі життєві. В цілому, так, життя як воно є, хоч і трохи прикрашене в кінці, бо такі історії, мабуть, не закінчуються так щасливо в реальності (може, хіба десь у Швеції або це новорічне диво).
Більшість, хто рекомендував мені цю книгу, казали, що буду плакати. Але, напевно, я трохи зачерствіла або настрій був не той. Та і взагалі, я вже плакала з Уве, тому тут була готова.
Зайвий раз пересвідчилась, яким різним може бути автор. Вже моя 3-тя книга Бакмана, і вона зовсім інша в порівнянні з «Ведмежим містом», ну може хіба трошки схожа на історію Уве. Так, мабуть, один з героїв — Роґер — нагадав мені його.
В цілому історія якраз для осінніх та зимових вечорів, щось тепле і щире, як горнятко гарячого чаю та запах імбирного печива.»
Затишних читань з #книголав!