Якщо ви колись мріяли втекти від усього світу та оселитися на Північному полюсі подалі від людей, то цей план приречений: у Лонг'їрі живе понад тисячу людей, і є всі можливі магазини, ресторани й установи. А вічний холод, полярні ночі й білі ведмеді — не найкращі сусіди. Та Маю Рід-Каур це не зупинило, бо її хлопцю Раяну запропонували роботу зі спостереження ведмедів у найпівнічнішому місті в світі.
Роман «Арктичний клуб поціновувачів карі» розповідає морозно-затишну історію про пошуки себе, відновлення спогадів і справжні цінності. Мая ніколи б не переїхала в місце, де холод досягає –30 °C, а сонце не виходить по пів року. Але дівчина дуже кохає Раяна, тож вирушає за ним на край світу (буквально). Бо в Лондоні її нічого не тримає, це не її батьківщина.
Вона народилася в Індії, але коли їй було сім, мама померла, а тато забрав її до Великої Британії. Мая нічого не пам'ятає ні про країну, в якій народилася, ні про дитинство, ні про маму. Але вона все ще має індійське коріння, яке втратила, і їй нема куди повертатися. То як така холодна й непривітна Арктика може стати початком чогось нового — а може, навіть більше — домом?
Мая має тривожний розлад, вона нервується через усе: чи знайде тут друзів, чи влаштується на роботу, чи не замерзне до смерті далеко від сім'ї, чи не з'їдять її білі ведмеді на сніданок, чи не буде тривожитися, коли нема про що. Перебування на Північному полюсі тільки гнітить, але всі навколо кажуть: «Тобі тут сподобається. Просто потрібен час». Проте Арктика неминуче змінює кожного. Вона залишає вас наодинці із жорстокою природою, де існує тільки бажання вижити.
Це змушує переглянути пріоритети, погляди, причини, через які «варто» переживати. Мая вже не картає себе, що залишається в ліжку аж до 12, не займається спортом, не думає про свої «занадто великі» стегна чи незграбність. Тепер по-справжньому важливо бути в теплі й безпеці. У Арктиці людина повертається до самого початку, бо не існує турбот, нав'язаних сучасним світом. Це може лякати, але з часом — тільки заворожує.
Дівчина виривається з вічних снігів в Індію на весілля свого тата. У Бенґалуру, місті, де вона жила перші сім років, змінилося дуже багато, так що його не впізнати. Тут занадто шумно, занадто багато людей, які на тебе витріщаються, занадто душно. Тут теж не її дім. Коли Мая повертається в Лонг'їр, життя підкидає їй неприємний сюрприз. Що тепер її тримає настільки далеко від материка й цивілізації?
Бажання зрозуміти, хто вона і чого насправді хоче, на що вона здатна. Дівчина все життя йшла за кимось, супроводжувала здійснення чужих мрій. Настав час дослухатися до власного серця, прокласти свій шлях, який вестиме в правильному напрямку. Тут, серед гір, холоду, вічної темряви й зими, найлегше побачити справжню суть речей, коли все неважливе й нещире відступає на другий план, і можна побачити себе справжньою. Без масок, пристосування й удавання.
Іноді, щоб знайти своє місце в світі, треба перепливти моря й океани, опинитися там, куди й не сподівався потрапити. Іноді, щоб потрапити додому, треба спершу відійти подалі.
