Усі звикли, що до «класики» входять популярні тексти не менш популярних авторів. Ми читаємо їх в школі, постійно бачимо на полицях книгарень, але ж це ще далеко не все. Більшість українських письменниць межі ХІХ і ХХ століть залишились маловідомими, їхні твори друкувалися один раз за їхнього життя або ж не друкувалися взагалі.
Серія #книголав «Жінки пишуть» зібрала невідомих українських класикинь, які пишуть від жінок і про жінок. Усі письменниці — відображення своєї епохи, вони розповідають про проблеми, актуальні для нас і зараз. Це феміністичні тексти авторок і героїнь, які хочуть отримати свободу і не залежати від чоловіка, самореалізуватися й вчитися, знайти баланс між сімейним життям, роботою і власними бажаннями, бути щасливою в шлюбі, самостійно будувати свій шлях, всупереч ярликам, стереотипам і суспільним очікуванням.
Упорядницею серії є літературнознавиця Анастасія Євдокимова. Вона шукала забуті тексти в архівах, бібліотеках, різних номерах журналів і альманахів, деякі з них довелося набирати вручну зі сканів. Кожна з трьох збірок має тему, яка об’єднує всі тексти: «Містянки», «Щастя» і «Революціонерки». А також — передмову, яка допоможе зрозуміти контекст, у якому творили авторки, і як це відгукується в нас зараз.
«Містянки» — головні героїні першої збірки будують своє життя у великому просторі. Намагаються втекти від села, знайти більше можливостей, користуватися перевагами міста. До неї увійшли твори Людмили Старицької-Черняхівської, Наталі Романович-Ткаченко, Валерії О’Коннор-Вілінської, Наталки Полтавки та Любові Яновської. Їхні героїні постійно постають перед виборами: складними, відповідальними, іноді непопулярними, але доленосними.
«Щастя» — дуже важко зрозуміти, чого нам дійсно хочеться, про що ми мріємо, ще важче цього досягти. Персонажки другої збірки зустрічають багато перешкод на шляху до свого щастя як жінки межі століть. Деяким не судилося його пізнати взагалі. Але вони продовжують мріяти, йти до нього, бо щастя — не абстракція, а потреба. Особливо в тривожні періоди історії і наших життів, треба навчитися чути себе й зрозуміти, яким щастя є для вас. Авторки збірки — Любов Яновська, Людмила Старицька-Черняхівська, Ганна Барвінок, Надія Кибальчич, Грицько Григоренко, Марія Колцуняк, Христя Алчевська, Євгенія Бохенська, Одарка Романова та Леся Українка.
«Революціонерки» — третя збірка, яка показує, яким був початок ХХ століття через ролі персонажок у революціях, бунтах і політичних потрясіннях. Вони стають спостерігачками, документалістками свого часу — Українська революція, світові війни, розпад Російської імперії, прихід більшовиків до влади. Авторки переосмислюють революції, нову добу, себе й роль жінок у політичних кризах країни, яка руйнується на очах. До збірки увійшли твори Христі Алчевської, Лідії Горбачової, Наталі Романович-Ткаченко, Хариті Кононенко.
