-900x817.png)
-1000x1000.png)
- Про книжку
- Про автора
- Відгуки (2)
Докротка Еґер потрапила до Аушвіцу, коли їй було 16 років, там вона втратила батьків, а їй із сестрою вдалося вижити. Через кілька років після звільнення вона емігрувала до Америки, де протягом десятиліть працювала над тим, щоб зцілитись від травми. У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий у Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти.
За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій – як жертва чи той, хто вцілів. І ця книжка про те, як дійти до такого вибору, як звільнитись від травм.
«Це універсальне послання про надію та можливості для всіх, хто намагається звільнитися від болю та страждань. Читачі та читачки, що перебувають у полоні нещасливого шлюбу чи деструктивної родини, чи роботи, яку ненавидять, чи за колючим дротом переконань, якими себе обмежують, у пастці яких застряг їхній розум, дізнаються з цієї книги, що вони в змозі обрати радість та свободу незалежно від обставин». – Філіп Зімбардо, психолог, автор бестселера «Ефект Люцифера».
«Її історія змінила мене назавжди. Це історія про те, як виглядає мужність у найважчі часи. І що “ми всі маємо вибір думати не про те, що ми втратили, а що ми маємо досі». – Опра Вінфрі, телеведуча.
ISBN 978-617-7820-59-7
ISBN 978-617-8012-28-1 — електронна книжка
Едіт разом із сестрою Маґдою вижили. Завдяки молодості, танцю, підтримці одна одної, морквині. Та перш за все завдяки щасливому випадку. Але цього мало, щоб після табору смерті повноцінно жити. Бо залишаються спогади, провина: «чому вижила я, а не вони? Чому сказала, що вона мама, а не сестра?» Залишається рана, яку не видно, але глибоко в душі досі кровить.
Ще книжка про психологічні травми, які людина отримує після серйозних потрясінь і втрат, що нікуди не зникають. Актуальна нам зараз, як ніколи.
Про дитячі травми, коли дитина почувається недолюбленою і зневаженою сім’єю, а перш за все матір’ю.
Про перше кохання, яке дає сили в найтемніші часи, але розбивається об жахливу реальність.
Про спроби підтримати одне одного двох зламаних людей.
Про відчуття неповноцінності через своє походження.
Про життя вимушених переселенців, адже перебування на рідній землі стає небезпечним для життя.
Про ігнорування внутрішнього голосу та відновлення з ним зв’язку.
⠀
Велику частку сторінок Едіт Еґер розповідає про психотерапевтичну практику. Вона знаходить сенс життя у допомозі іншим, хто пережив нетипову стресову ситуацію.
«Якби я мала дати назву своїй терапії, я б, ймовірно, назвала її Терапією вибору (Choice Therapy), бо свобода полягає у виборі (CHOICE): у виборі співчуття (Comprassion), почуття гумору (Humor), оптимізму (Optimism), інтуїції (Intuition), допитливості (Curiosity) та самовираження (self-Expression). А бути вільними означає жити теперішнім. Якщо ми застрягли в минулому, кажучи “якби тільки я пішла сюди, а не туди…” чи “якби лише я побралася з кимось іншим…”, ми живемо у в’язниці власних вчинків. І так само, коли ми живемо майбутнім, кажучи “я не матиму щастя, доки не отримаю ступінь…” чи “я не стану щасливою, доки не знайду потрібну людину”. Єдине місце, де ми можемо випробовувати нашу свободу вибору, — це тут і зараз».
⠀
А через роботу з іншими віднайшла шлях до себе, до прощення самої себе та свободи.
«Свобода починається тоді, коли ми приймаємо те, що маємо, та прощаємо себе, коли відкриваємо серця для дивовижної дійсності».
