Чим живе класична література — сюжетами, які не втрачають актуальності, запитаннями, що досі не мають однозначних відповідей, і героями, яких хочеться або наслідувати, або боятися. У цій добірці зібрані п’ять класичних романів — історії, які досі читають, обговорюють, переосмислюють.
«Овід»
У романі «Овід» головний герой, юний англієць Артур Бертон, приїжджає до Італії в період національно-визвольної боротьби. Спочатку він — романтичний юнак із щирою вірою у добро, церкву, вчителів. Але ця віра швидко руйнується, коли він дізнається, що найближчі люди зрадили його довіру. Те, що могло би стати трагедією окремої людини, стає початком нового шляху. Артур зникає, змінює ім’я і повертається в Італію вже не як наївний студент, а як людина, готова до самопожертви. Його боротьба — не просто за свободу країни, а за право знову вірити в сенс життя. Цей роман не дає легких відповідей і не малює героя світлим і правильним — натомість змушує прожити його внутрішній розпад і перетворення, де жодне рішення не є однозначним.
«Дракула»
Книга починається як мандрівка — молодий юрист Джонатан Гаркер їде до Трансильванії, щоб допомогти з покупкою маєтку в Англії. Але з перших днів перебування в замку графа Дракули він розуміє, що потрапив у пастку. Напруга наростає через побутові деталі: відсутність дзеркал, зачинені двері, страх місцевих жителів. Далі — більше. Граф вирушає до Лондона, і тоді вже його вплив стає загрозою для всіх, хто намагається йому протистояти. Написаний у формі щоденників, листів і газетних вирізок, роман подає історію очима різних героїв, розгортаючи її водночас інтимно й масштабно.
У «Любому другові» все починається з того, що юнак на ім’я Жорж Дюруа приходить у редакцію газети й просить про роботу. У нього немає ні досвіду, ні особливого таланту, але є приваблива зовнішність і вміння подобатися жінкам. Він швидко розуміє, як працює система — і стає її уособленням. Його кар’єра росте завдяки зв’язкам, інтригам, одруженням із вдовами і коханками, але в цьому зростанні немає нічого героїчного. Навпаки, це безупинне зрушення моральних меж, де амбіції витісняють будь-яку рефлексію. Роман не моралізує, а показує механіку успіху в суспільстві, де все продається — навіть думка.
Книга Моріса Леблана відкриває інший бік класичної прози — легший, але не менш майстерний. Ця збірка складається з кількох історій про те, як Арсен Люпен — злодій, майстер перевтілень і стратег — обігрує поліцію, багатіїв, конкурентів. Але кожна з цих історій працює не лише як розвага. Люпен, попри свій кримінальний фах, завжди поводиться з гідністю, не перетинає меж, які сам для себе встановив, і залишає по собі не розруху, а враження, що справедливість — це не завжди буква закону. Саме тому його неможливо не любити: він кмітливий, витончений, а головне — вміє вийти з найскладнішої ситуації так, що навіть супротивники йому аплодують.
У романі Мері Шеллі «Франкенштайн» молодий учений Віктор Франкенштайн намагається розгадати таємницю життя і створює істоту з мертвих тіл. Але як тільки це йому вдається, він тікає від результату своїх дій. Те, що мало бути тріумфом науки, стає трагедією. Створена істота шукає любові, співчуття, пояснення, але отримує лише відторгнення. Вона не народилася монстром — її таким зробило суспільство. Це глибока алегорія: про відповідальність, про самотність, про право бути інакшим. Кожен розділ цієї книги — як мікроскоп, який дозволяє побачити не тільки жах, а й глибоку людську тугу.
