Бакман для мене і безлічі інших читачів є одним із наймасштабніших і найкультовіших письменників нашого часу. Люди в його книгах вдивляються у яскраву хроніку буденності, в тонкі, неочевидні сюжети та ландшафти, і в самих себе.

Я прочитала всі його книги. Раджу кожну.

Пам’ятаю, у мами була любовна література, яка мене трішки підбішувала: секс на сексі, легковажність і безсенсовість, брутальні чоловіки і тупенькі дівчата… Мама завжди задоволено посміхалася, як читала таке, і старанно ховала ці книги у другий ряд за флагманами домашньої бібліотеки — Кобзарем, Конан Дойлем і рецептами домашньої випічки.

Виявилося, що я теж люблю ромкоми (з генетикою не посперечаєшся). «Гра в пари» Ханни Оренстін — це просто вбивча іронія на тему високодуховності любові. Такі книжки потрібні. Вони заколисують свідомість, обіймають за шию і шепочуть на вушко «шшш». Якщо ви ще ні, то не зарікайтеся. Прийде і ваш час ескапістського щастя.