«Люди ладні розповісти тобі що завгодно, якщо достатньо довго слухати їх і вдавати, що тобі цікаво».

Ви точно знаєте таку жінку. Вона приносить на святкування фруктовий кошик, пам'ятає, хто сидить на дієті, і ніколи не перебиває. Для подруг вона «Розважлива» й «Твереза водійка». А ще веде список людей, яких мріє вбити. Так починається «Солоденька» Сі Джей Ск'юз – чорна комедія про Ріаннон, помічницю редакторки в місцевій газетці, яка живе з хлопцем Крейґом і чихуахуа на ім'я Дінь.

Перший запис у її списку – «Місіс Віттакер – сусідка, літня клептоманка». Ск'юз дивовижно легко зшиває буденне з моторошним: про дратівливу сусідку й про справжні плани щодо неї героїня говорить тим самим тоном. Далі йдуть касир із «Лідла», чоловік у блакитному «кашкаї», майже всі колеги й, звісно, Крейґ. Щойно Ріаннон знаходить у його телефоні повідомлення від коханки, вона розуміє, що новорічна ніч буде довгою. Втім вона не поспішає з помстою, але не через почуття – їй це просто не вигідно:

«Мені варто було б його кинути. Варто було б зробити йому сандвіч із собачим лайном чи вирізати ширінки з усіх його джинсів і піти геть. Але ситуація складна. Крейґ працював на мого тата, а коли той помер, став головою його будівельної фірми. Мені подобається цей зв’язок. І це його квартира, він платить майже по всіх рахунках».

Найкраще в цьому тоні – сарказм. Подруг Ріаннон називає ЛЯНПами – «Людьми, Яких Не Позбутися», і тримається за них з холодним розрахунком: «Щоб нормально функціонувати в суспільстві, мусиш мати певне оточення». Без нього, пояснює вона, тебе починають «таврувати відлюдьком». Тож друзі – це камуфляж, ілюзія нормальності. Так само вона дякує кожному офіціантові, «бо ніколи не знаєш, чим саме вони розмішують твій соус».

За чорним гумором ховається тема, від якої стає незатишно. Ріаннон була зразковою ученицею – тихою, старанною, послужливою, і саме така невидимість стала її найкращим прикриттям. Її минуле пов'язане з подією, яку всі скорочено називають «Прайорі-Ґарденз», – «зручним для людей скороченням», як-от «Колумбайн». Ніхто з тих, хто пережив це, на думку героїні, не заслуговував на таку долю. Ск'юз не виправдовує Ріаннон, але змушує читача запитати себе, скільки насправді дізнається про нас ті, хто нас оточує.

Є в цій історії й своя внутрішня дисципліна: у вбивств у героїні є правила, і одне з них – «Підтримуй Виставу по всіх фронтах». Роман і справді тримається на виставі: ми бачимо мляву працівницю газети, а за лаштунками з'являється зовсім інша жінка. У найтемніші моменти Ріаннон ще й встигає думати про свій неопублікований детектив «Годинник алібі» та про сильванців, крихітних колекційних тваринок, і саме цей контраст робить її такою живою й такою небезпечною:

«Сьогодні знову запланувала риболовлю, але зараз не заходить. Для того щоб піти й убити когось, треба страшенно багато планувати. Треба дуже добре все продумати, прикинути маршрути, вдягнутися правильно. Напевно, сьогодні краще попереставляю вміст холодильника в сильванців і подивлюся дизайнерське шоу».

Український переклад Олени Оксенич зберігає рвану, іронічну інтонацію оригіналу, включно з грубою лексикою й гострими коментарями, які легко загубити. «Солоденька» вийшла в серії «Полиця бестселер» із позначкою 18+ і сподобається тим, хто любить темний гумор, ненадійних оповідачів і героїнь, яких важко полюбити, але неможливо перестати слухати.